В Ужгороді військові з госпіталя щотижня проходять реабілітацію в одній із зелених садиб

Почалося з того, що фонд допомагав госпіталю ліками та продуктами. Якось керівниця госпіталю у розмові сказала, що добре було б хлопцям щось придумати, бо нікуди їм ходити.  Ми домовилися з Оксаною Синявською, власницею зеленої садиби «Жива вода», де є чани, баня на дровах, про те, що один день на тиждень у їхньому комплексі буде безкоштовне перебування військових. Ми також знайшли перевізника. Довгий час поранених ми довозили власним коштом до місця, а допомагали у цьому наші волонтери Антон Громовий, Євген Богоцький та Михайло Синявський, - розповідає Володимир Химинець, керівник фонду. – Групу обов’язково повинен супроводжувати лікар, бо є певні показання. Так щотижня у хлопів, які перебувають у госпіталі з’явився день, коли вони виїжджають на відпочинок до садиби».

“Відколи ми співпрацюємо, я помітила, що термін реабілітаційного лікування хлопців у нашому закладі скорочується. Орієнтовно на 10-14 днів, а це значний термін, - каже  Вікторія Фущич, керівниця КП “Обласний госпіталь ветеранів війни Закарпатської облради”, - така реабілітація справді допомагає. Були хлопці, які йшли на списання через психологічні розлади, то декому з них вже зняли діагноз. Це дуже значимо, тобто є шанс що людина відновиться”.

Ужгород входить у перелік закладів для реабілітаційного лікування військових. На  Закарпатті цих закладів вісім. Крім Ужгорода, інші розташовані у Воловці, Міжгір'ї, Іршаві та Берегові. Близько 80% ліжок у госпіталі заповнено, це більше,ніж у відповідності до наказів. Але, на жаль, зауважує керівниця, частині бійців, яких зняли з військового обліку, нема куди повертатися. “Значна потреба є у психологічних реабілітації. Практично 40% потребує такої допомоги. Ще минулий рік необхідною була більше фізична реабілітація, але чим далі йде війна, тим більше постає питання психологічний реабілітації, - додає Вікторія Фущич.

Супроводжує військових з госпіталю на відпочинок Олександр Бандурин, завідувач стаціонарним терапевтичним відділенням госпіталю. Каже, така ідея - хороший приклад для наслідування. “Хто не був поза межами лікарні тривалий час, радісно приймає таку пропозицію. Ті, хто мають культуру відпочинку - теж. Іноді пацієнтів, в яких складні поранення, супроводжують мами або дружини, - коментує Олександр Бандурин. - Результат такого відпочинку - нормалізація сну, позитивні емоції. З одного боку ми в госпіталі проводимо медикаментозне лікування, працюють психологи. Але чогось не вистачає. Тому виїзди на природу, у чани, додає плюсів. Війна триває вже 8 років, ми бачили, що було у 2014-16 роках, а ще раніше - після Афганістану.  Зараз проблема буде у сто разів масштабнішою. А якщо у військового ще хата чи сім'я в окупації. Що з ними, він не знає, і рветься до дому”.

Нещодавно відбулася зустріч організаторів цієї реабілітаційної ініціативи. Йшлося про те, що ідею відновлення бійців треба розвивати та запускати нові програми. «Потрібно розвиватися, є територія, можливості у підприємців, - коментує Володимир Химинець. – Існує багато програм, які спрямовані на реабілітацію та відновлення військових. Буде перемога, і ми отримаємо колосальну проблему з людьми, які повернуться  з війни. Враховуючи це, вже треба думати над програмою соціалізації наших військових. Це стратегічна проблема для держави». За словами Володимира Химинця, фонд «Едельвейс» вже розробив кілька ідей подальшої роботи. Зокрема, ініціював "Створення першого Закарпатського обласного центру психосоціальної підтримки населення, що постраждало від війни", який планується реалізовувати у партнерстві з ОВА - заступником голови Петром Добромільським  і Ольгою Травіною, керівницею Закарпатського обласного центру соціальних служб. Між ОВА і закарпатським обласним благодійним фондом “Едельвейс” вже укладено меморандум про співпрацю.