“Очікуйте хороших новин”: про ситуацію на фронті та свій бойовий досвід розповів випускник кафедри військової підготовки УжНУ

Про підготовку на кафедрі військової підготовки УжНУ.

- Я закінчив кафедру військової підготовки, взвод розвідки. І можу сказати, що базових знань, яких надає кафедра більше ніж достатньо, що командувати підрозділом. Навички й уміння, які отримав на кафедрі - пригодилися. Також матеріально-технічна база в Ужгородському національному університеті більш ніж достатня для того, щоб опанувати фах. А далі - все залежить від людини. Зрозуміло, що коли ви вступаєте на службу, тим паче в умовах бойових дій, потрібне додаткове навчання. Але хорошу базу ви можете тут отримати. Після закінчення у вас буде первинне офіцерське звання - молодшого лейтенанта. Тож ви зможете претендувати відразу на посади командирів підрозділів.

Про ступінь відповідальності.

- Командир підрозділу несе відповідальність за весь особовий склад. І бути командиром не значить - прийти на шикування, щоб на когось крикнути. А значить відповідати за людей, за ті рішення, які примаєш, задачі, які ставиш. Від командирів підрозділів часто залежить життя підлеглих. Потрібно вчитись налагоджувати комунікації та аналізувати ситуацію. На дуже складних напрямках ми виходили з нульовими втратами. Ця заслуга передбачає ланцюг подій - дії командаирів роти, взводів, всіх військовослужбовців, які дійсно навчались. Багато втрат трапляється під часу заходу чи відходу з позицій. Якщо злагоджено й правильно все виконувати, цього можна уникнути.

Про забезпезпечення.

- Зброя є. Можливо, не в таких обсягах, як би нам хотілося, якщо говорити про важке озброєння. Але запаси поповнюється. Допомога наших міжнародних партнерів відчувається - це надходження більш високоточної зброї, яка завдає більших втрат противнику, але поки цього недостатньо. Стосовно стрілецької зброї - повірте, немає такого, щоб був автомат на трьох людей. Вся амуніція - бронежилети, каски є в повному обсязі, при чому дуже якісні. Це вже не 2014 рік. З харчуванням теж ніяких проблем - харчуємось ми добре, логістика налагоджена. 

Про рівень ворога.

- Ніколи не можна недооцінювати супротивника - це дуже велика помилка. Там також є люди, які знаються на військовій справі і підрозділи, які забезпечені всім необхідним. Аеророзвідка у них ведеться на максимально високому рівні. Звичайно, зараз вони призвали багато людей, які нічого не робили в останні роки, крім пияцтва. І рівень забезпечення у них нижчий - адже більшість своєї боєздатної армії Росія втратила на початку широкомасштабного вторгнення. Але в них ще залишилось не мало озброєння. Також важливо розуміти, що росіяни, беруть участь у бойових діях  з 1991 року. Практично не було такого, щоб Росія ні з ким не воювала. Тож вони мають велику кількість людей з бойовим досвідом. Але рівень мотиваційної складової у нас набагато вищий. Ми чітко розуміємо, що ми воюємо за нашу землю, і якщо ми не зупинимо їх там, то наші близькі й рідні зустрінуть їх тут. Також зі ці роки в нас з'явилось теж багато людей з бойовим досвідом та офіцерськими званнями. Рівень ЗСУ - максимально високий та боєздатний. 

Про мистецтво війни.

- Героїзм на війні потрібен тільки тоді, коли є безвихідь і потрібно стояти до останнього. Коли ви знаходитесь в оточенні, коли вам потрібно прикрити групу. А в іншому твоя задача - виконати бойове завдання, знищити супротивника, приїхати додому розбудовувати Україну. Про це я завжди говорю своїм побратимам - зайвий героїзм не вітається в бойових діях. Війну не можна виграти йдучи тільки вперед напролом і жертвуючи при цьому великою кількістю людей. Ми виграємо війну завдяки хитрості й розуму наших ЗСУ. Перемога там, де є аналіз, планування та чітке здійснення військових операцій. 

Про достовірність інформації на телебаченні.

- Все, що говорять про наші здобутки, є достовірним. Скажу навіть більше - нам розповідають далеко не про всі приємні звістки. Ще зарано. Тож будьте певні, у нас є хороші досягнення, очікуйте новин.

Ганна Фельцан,

Інформаційно-видавничий центр УжНУ

  Надіслати другу