Закарпатський мольфар розповів, коли закінчиться війна

Пішки до 50 кілометрів за день…
![]()
Мені пощастило, оскільки Василь Босий прибув в Ужгород у справах. Так, саме прибув, бо частину шляху здолав пішки та ще й босоніж.
— Ви багато ходите?, – запитую гостя нашого вароша.
— Мабуть так. Часом у пошуку лікарських рослин доводиться пройти від 10 до 50 кілометрів у день, — відповідає Василь, чимчикуючи босими ногами розпеченим асфальтом та бруківкою центральної частини Ужгорода.
Пройшовши з площі Театральної і спіймавши на собі погляди майже усіх перехожих,, вирішуємо присісти для бесіди на лавці Набережної Незалежності.
— Вам не боляче ходити босоніж?, — запитую.
— Ні, я й не по такому ходив! Іноді доводиться ходити по стерні або камінні. Але вже звик…
— Не боїтеся, наприклад, наступити зараз літом на змію?
— Я змії ловлю і збираю їхню отруту для ліків. А потім відпускаю неушкодженими. До речі, у нас на Закарпатті бачив Карпатського пітона, довжиною 4,7 метра. Його випадково зачепив і переїхав трактор, то було років 12 тому…
На стопі – точки, які пов’язані з усіма внутрішніми органами і нашим родом…
— А чому ходите босим?
— Ну, це така історія: по-перше, ви мабуть не знаєте, що слов’яни теж працювали з чакрами, але називали їх чарами, звідти й це слово пішло. І у слов’ян їх було 10, а не 8, як у індійських йогів. І одна з них, бурого кольору у прямокутної форми знаходиться якраз на п’яті. Це родова чара, яка зв’язує нас із нашим родом. Крім того, я економлю на взутті (посміхається) та й ходити босоніж дуже корисно, оскільки під час цього процесу через точки на нозі масажуються майже всі внутрішні органи…
З цими словами Василь Босий виймає зі своєї торбини книгу з детальним описом усіх точок на стопах, вухах і всьому тілі та з роз’ясненнями результатів їхнього стимулювання.
Інша книга мого співрозмовника – про комплексне оздоровлення чи то пак оновлення людського організму.
Людей лікувати треба комплексно…
— Людей лікувати треба комплексно і бажано тими засобами, що дала природа. Адже, у більшості випадків, коли людина захворіла, не обов’язково одразу бігти у аптеку. Природа подарувала нам стільки трав і речовин, що жодна аптека з нею не зрівняється… Паралельно треба оздоровлювати свій внутрішній світ…
— Цікаво… А яким чином можна оздоровити внутрішній світ?
— Молитвою і правильною поведінкою. Але молитва має бути щира, йти від свідомості, проходити через розум і виражатися словами, бо слова, звуки теж мають значення і діють як ліки (звуки інструментів, буддистських чаш, спів птахів, шум потічка…) І не обов’язково молитися у храмах. Можна молитися на природі або у спокійному місці.
Слова викликають ангелів…
— Ви казали про важливість слів…
— Ну так, треба дуже добре думати: що і кому ви говорите! Треба знати походження слів… Наприклад, слово гей означає зі старослов’янської пастух. А вислів «шіді ріді дана» — вдячність землі за росу і воду. Колись ці слова були своєрідною молитвою, яку вівчарі озвучували щоранку… І взагалі, треба слідкувати за чистотою мови. Маю на увазі не літературну мову, а за тим, що ви хочете зробити тим чи іншим словом. Слова здатні викликати і певні енергетичні істоти, ангелів і т. д., які можуть як допомогти, так і нашкодити вам або вашому співрозмовнику, чи тому, про кого ви говорите…
Природа мстить за прошитий шахтами Донбас…
— Ви – мудра людина. Мабуть знаєте і відповідь на питання,яке найбільше цікавить усіх українців: коли закінчиться війна?, — продовжую діалог з Василем.
— Спочатку давай розберемося, чому почалася війна. На Донбасі війна вже давно назрівала через те, що там люди просто познущалися з природи. Там багато території пронизаної шахтами, які залиті водами. Частина Донбасу може з часом просто провалитися у безодню цих шахт. Тому я думаю, що війна це – відповідь природи чи то пак Бога… Так само, як і численні гідроелектростанції на Дніпрі, які забруднюють воду і все, що у ній живе і від неї годується.
— Дуже нестандартний підхід… А коли ж таки закінчиться війна і що буде з Україною?
— Я думаю, що за півтори року ми вийдемо з цього пекла і станемо однією з найпотужніших і найавторитетніших країн у Європі. Є таке відчуття. Правда, буде ще чимало болі і випробувань…
Рухатися, правильно харчуватися і жити в гармонії з людьми і природою…
Після цих слів Василь Босий затих, задумався, ніби у нього перед очима постало то все, що ми маємо ще пережити і те, як заживемо після війни…
— Щоб ви порадили людям, які живуть у місті, аби зберігати моральне і фізичне здоров’я?, — запитую наостанок.
— Треба рухатися! Зранку корисно пройтися по росі або ж узимку по снігу. Хоч трохи, хто скільки може, аби не застудитися. Потім розігнати енергію руханкою. Дуже важливо і правильно харчуватися, бо ми, в основному є те, що ми їмо. Дивіться, де виросли ті продукти, які ви їсте, з чиїх рук ви їх приймаєте. Не шкодьте без причини людям, це викликає гнів, який тягне за собою дуже багато небезпечних хвороб. І живіть у гармонії з природою. Бо природа дає нам силу космос – одну енергію, земля – іншу. Важливо їх відчувати, приймати і правильно поєднувати. Це – стане вам запорукою збалансованого і щасливого життя…
Поки ми з Василем завершували розмову, до нас підійшов студент історичного факультету, який збирає етноматеріал для наукової роботи. Він перейняв від мене естафету спілкування з цим дивним і водночас мудрим чоловіком. Ми ж із босим травником домовилися зустрітися ще раз аби обговорити більше його лікувальну практику…
![]()
![]()
Павло Білецький, спеціально для Groza-news
До теми
- Інклюзія — це про гідність: Ольга Принцовська про власний досвід та зміни у суспільстві
- Як з’явилася площа Театральна в Ужгороді?
- В Ужгороді майже кожен четвертий житель — внутрішньо переміщена особа
- Цікаві факти про водні ресурси: геотермальні води Ужгорода
- Мар’яна Нейметі: «Ніхто зверху рядків не диктує, в нього є важливіші клопоти»
- Навіть у найважчі моменти ми все одно співаємо, – керівниця театру «Берегиня»
- Приєднався до війська — де вже служать батько і брат. Ужгородець Павло через рекрутинг долучився до 101 бригади ТРО
- До перших класів в Ужгороді вже зарахували понад 1300 дітей: у яких школах ще є вільні місця (ПЕРЕЛІК)
- 160 малюків, серед них дві двійні, народилося у травні у перинатальному центрі Ужгорода
- «Кожна людина має право залишатися собою...»: 13-річна ужгородка Валерія Білецька розповіла про що її друга авторська пісня «Абоненти»
- В Ужгороді відбувся меморіальний захід, присвячений трьом полеглим Героям
- "Ми лікуємося об людину": інтерв'ю з психологинею про підтримку родин військовослужбовців
- Сьогодні – Трійця: традиції, прикмети та головні заборони свята
- «Знахідки, які розповідають»: в Ужгороді видали каталог артефактів з розкопок замкової церкви Святого Юрія
- У школах Ужгорода пролунав останній дзвоник. У місті майже 3000 випускників
- Безбар’єрність – це про повагу: як Закарпатський кардіоцентр створює простір, доступний для кожного
- Повернувся з-за кордону, щоб рятувати побратимів: історія воїна 128-ї бригади на позивний «Х’юстон»
- Майже 45 років записів: в Ужгороді презентували третій том «Щоденників Івана Чендея»
- Століття пам’ятника Євгену Фенцику в Ужгороді
- Від протестів до міського феномену: як «Відкриті екскурсії» навчили ужгородців любити своє місто

До цієї новини немає коментарів