Лісничий Кам'янського лісництва Олександр Турянчич - про ліс, заготівлю дров та всихання бука

І ось днями мене приємно здивував своїми роздумами з цього приводу лісничий Кам'янського лісництва Ужгородського держлісгоспу Олександр Турянчич (на знімку). Широкий кругозір, практика, досвід цієї молодої людини підкуповують. Уже одне прізвище засвідчує: він корінний закарпатець. Адже родовід його, можна стовідсотково стверджувати, якимось чином пов'язаний з турами – великими й дужими звірями. Ті водилися в Карпатах віддавна. На них престижно було полювати навіть аристократам. Ті їх і погубили. Від турів, які, на жаль, зникли у другій половині позаминулого століття, - залишилася лише низка назв: Турянська долина, річка Туричка, найменування кількох сіл, поширені прізвища Туряниця, Турянчич, Турянчик, Турицький тощо.

А працює пан Олександр у лісовій галузі вже два десятиліття, шостий рік – лісничий. Належать очолюваному ним лісництву угіддя на площі 4715 гектарів. Сюди входять території навколо сіл Кам'яниця, Кам'янська Гута, Невицьке, Оноківці, Оріховиця, Ворочево, міста Перечин…Це, образно кажучи, зелені легені Ужгорода, оскільки всі населені пункти розташовані вище обласного центру Закарпаття у вузькій долині річки Уж. Звідти настояне на заліснених крутосхилах чисте повітря вітри величезною цівкою уздовж течії річки приносять униз – до околиць міста, аби постійно освіжати ужгородські вулиці й площі. Природа – мудрий зодчий!..

Олександр Миколайович розповідає, що у цій місцевості, наділеній не лише красою і щедрістю гір, - на гектарі щорічно приростає до п'яти кубометрів деревини. Тобто, лісництво на відведених йому землях за рік збагачується в середньому двадцятьма трьома з половиною тисячами кубометрів лісу!.. Тепер фахівці хай переведуть цей огром у гривні і побачать, якої цифри сягне цей приріст…

Лісничий Турянчич усвідомлює, яке багатство йому й підлеглим доручено державою. Тому й оберігають та примножують ліси. Дбають про диких звірів.

Усі сім майстерських дільниць працюють злагоджено. Бо, крім звичного у мирний час, нині, коли держава відстоює свою незалежність на фронтах війни, Україні потрібен міцний тил. Це розуміє кожен: і хто працює тут, і хто записався у територіальну оборону. Тому належно виконано завдання першого кварталу. Незабаром підбиватимуть також зроблене протягом другого. І впевнені, що результати порадують. Уже від початку року проведено санітарно-оздоровчі заходи на 90 гектарах – вирізано хворі дерева. Ця маса -  4600 кубометрів, з якої трохи більше половини відпущено населенню на дрова.

Керівника лісництва турбує масове всихання бука. Запитую: «Чому?»

«Понизився рівень ґрунтових вод, - відповідає О. Турянчич. - Свердловини пробурені на багатьох обійстях, наповнюється чимало басейнів. Тож, виснажуються підземні запаси води... Настав час конкуренції природи і цивілізації».

І зрозуміло: від людини залежить, хто або ж що переможе.

Ще лісничий додає, що велика кількість автотранспорту теж відчутно шкодить природі та згубно діє на все живе: «Бук і дуб мають рівень витривалості на загазованість». Звідси й висновки. На жаль, невтішні.

Та нині, хоча лише початок літа, - великий попит на дрова. До прикладу, якщо торік населенню було продано шість тисяч кубометрів, то протягом поточного – понад дві третини  від минулорічної цифри. Ціни зросли. Правда, лише на півсотні гривень. Тепер на проміжному складі (куди є під'їзд транспорту) кубометр коштує 848 грн. Але люди попри це запасаються дров'яним паливом, оскільки газ ще дорожчий та й у державі війна…

З лісництва торік для бюджетних установ - школи, садики, військові частини – відправили півтисячі кубометрів. Цьогоріч буде не менше. На заготівлі дров працюють п'ять бригад підрядників, які забезпечують усі потреби.

І тут лісничий з оптимізмом промовляє: «Дрова – ресурс, який поновлюється».

Словом, наші гори й ліси приносять людям і державі величезні багатства. Треба все це тільки доглядати і оберігати.

Василь НИТКА.

Ужгород.

На знімку: найбільша радість для лісничого Турянчича – садити навесні молодий ліс.