У Сваляві ще живуть ті, хто пам’ятає, як місто у 1944-му від фашистів визволяли

Уже сімдесят чотири роки відділяє нас від того жовтневого дня, якому для кожної української сім’ї судилося стати визвольним: Україну від німецько-фашистських загарбників було звільнено у 1944 році. Хоча велика кровопролитна війна ще тривала, але вже на полях Європи, у нас тим часом починалося мирні будні. До речі, безжальне її колесо прокотилося по українській землі, залишивши за собою розруху і безліч людських жертв. Про це сказано, написано та показано у фільмах і кінохроніці дуже багато: як у нашій країні, так і за кордоном.
Справжній масштаб цих великих втрат неможливо оцінити. Та навіть всевладний час не в змозі стерти із нашої пам’яті згадку про ті страшні, героїчні та страхітливі події. Нам ніколи не забути цієї трагедії. Пам’ятаємо воєнні події тої жовтневої пори також і на території Свалявщини. Визволенню нашого краю від окупантів, як уже було сказано, передували бої по всій Україні, у Карпатах, де полягло мільйони бійців і мирних їхніх жителів. Ця важлива подія (28 жовтня 1944 року війська з боями перетнули кордон і погнали фашистів далі), яка вважається вигнанням з нашої землі ворога, зафіксована Указом Президента 20 жовтня 2009 р.

А ще вона є доброю нагодою вшанувати усіх доблесних оборонців і визволителів у роки Другої світової війни. Згадати тих, хто виявляв небувалий героїзм на бойових рубежах, хто відбудовував наш край, рідне місто та села району в повоєнні часи. Ні біль кривавих втрат, ні радість великих перемог не забулися за цей час, адже пам’ять про подвиги наших батьків, дідів, братів і сестер (добровольців у тому числі), вдячність за життя на вільній землі не мають історичного терміну давності – вони вічні...
Тож минулої середи кошики квітів до обеліска Слави поклали голова райдержадміністрації Олександр Дідович, заступниця керівника районної ради Клара Стегура, секретар міськради Олександр Кепенач, очільник ветеранської організації Свалявщини Михайло Канчій. Присутні скорботно схилили голови у знак пам‘яті перед тими, хто визволяв тієї буремної осені сорок четвертого року нашу рідну Сваляву, хвилиною мовчання вшанували усіх співвітчизників, полеглих у боротьбі за честь і свободу України, усіх невинних жертв, чиє життя обірвала Друга світова війна.
Іван Нагірняк
До теми
- В Ужгороді майже кожен четвертий житель — внутрішньо переміщена особа
- Малюнки, екопоказ і сортування відходів: як в Ужгороді відзначили День охорони довкілля
- Приєднався до війська — де вже служать батько і брат. Ужгородець Павло через рекрутинг долучився до 101 бригади ТРО
- Після ампутації повернувся в підрозділ - Сергій на позивний «Веселий» про закарпатський діалект, поранення та повернення у стрій
- В Ужгороді відбувся меморіальний захід, присвячений трьом полеглим Героям
- «Tolkовий Світлячок» уперше завітав до учнів Іршавської громади
- "Я формую менталітет воїна": інтерв'ю з американським інструктором 128 бригади Майклом
- Повернувся з-за кордону, щоб рятувати побратимів: історія воїна 128-ї бригади на позивний «Х’юстон»
- Закарпатський осередок ГО "Захист держави" та Вилоцька селищна рада Берегівського району підписали Меморандум про співпрацю
- В Ужгороді презентують артпроєкт в межах Національного тижня безбар’єрності
- "Ніколи мені ніхто не дарував": в Ужгороді провели акцію "Подаруй вишиванку пораненому військовому"
- В Ужгороді збирали підписи за надання Дню вишиванки офіційного статусу державного свята
- «Боєприпас зі збитого дрона впав на мене і... не здетонував»: історія Олега «Фанти» з 128 ОГШБр
- «Я тримав біля себе гранату»: боєць 128-ї бригади про найважчі бої
- Соцмережі замість газет: як змінилося інформаційне поле закарпатських громад
- На Закарпатті школярі вчилися спостерігати за птахами та досліджувати кліматичні зміни
- "Я тут, щоб захищати вільний світ" - уйгур Каюм з Канади приєднався до 101 бригади територіальної оборони
- Сім місяців на позиціях із мрією зробити коханій пропозицію: історія бійця мотопіхотного батальйону 128 огшбр
- Підписка СТРУМ — допомагай захисникам з бригади «Азов»
- «День бабака» на передовій: Герой України Олексій Михайлов – про досвід перебування на «нулі» протягом майже одного року

До цієї новини немає коментарів