Чому влада знущається з військових на Закарпатті? (Фото, відео)

Як уже повідомляв 7dniv.info,  тих, хто вже побував у зоні бойових дій на сході України – після лікування у госпіталях, після розформування їхніх частин, а також тих, хто відмовився повертатися на передову або взагалі їхати туди – збирають у Мукачеві. Там формують інженерно-будівельні військові підрозділи, які мали б відновлювати зруйновану інфраструктуру Донбасу. Проте кілька сотень людей поселили у двох будівлях колишньої військової частини, які тривалий час пустували, не використовувалися і абсолютно занедбані.

Чоловіки перебувають там – в усіх значеннях, – як бомжі: сплять на підлозі, "щасливчики" – на дерев'яних піддонах.  Немає ні достатньо одягу, ні екіпірування для майбутньої будівельної роботи. Перші кілька тижнів жили навіть без електроенергії, досі без тепла, лише після розголосу і коли туди поїхали голова Закарпатської ОДА та обласної ради – провели воду.

7dniv.info потрапило туди 31 жовтня, відтоді кілька разів побували керівники області, в ОДА пройшло кілька нарад, як допомогти цим людям.

Що змінилося на сьогодні, 12 листопада?

ПРАКТИЧНО НІЧОГО.

Якщо якісь дії від обласної влади ще помітні, допомагають волонтери, то Міноборони, у безпосередньому підпорядкуванні якого перебувають підрозділи, не зробило жодних результативних кроків.

Про те, що людей "от-от, до кінця тижня, на наступному тижні" переселять у будівлі, які належать діючій 128-ій військовій бригаді, казали ще 31 жовтня. Зараз говорять те саме.

Цієї ночі через недопалок загорілися матраци – погасити вдалося вчасно, біди великої не сталося. Те що залили водою, удень сушили – фото нижче.

Сьогодні значну частину бійців готували до відправки на схід. Але сюди постійно присилають нових. Нібито після відселення в казармах повинні зробити ремонт, забезпечити опалення і лише тоді повернути людей. Обіцяють також зайняти хлопців, щоб вони не тинялися цілими днями без діла. Бо ж зрозуміло, чим займаються чоловіки, частина з яких уже травмовані – у фізичному і психологічному сенсі війною, а інші чекають відправки туди, куди їхати не хочуть.  

Але ж навіть якщо хтось не хоче воювати, вони цілком можуть допомагати країні в інший спосіб. Наприклад, виконувати бодай якусь частину тієї безлічі робіт, які роблять волонтери. Скажімо, ремонтувати техніку, майструвати буржуйки, зрештою, рубати і пакувати дрова для постачання у зону бойових дій.

Так само, їх можна залучити, для початку, і для облаштування місця дислокації, налагодження нормального побуту. Теж не є нормальним, коли кілька сотень нічим не зайнятих чоловіків просто гадять довкола себе і чекають, що хтось прийде і все зробить.

Чи військові посадовці, які приймали рішення поселити цих людей в таких умовах – як бомжів – не знали наскільки там усе жахливо, чи вважають це нормальним, чи переконані, що за відмову йти на передову чи ще якісь гріхи це належне покарання? Відповідь отримати немає у кого. Але якими б ці люди не були, вони не повинні так жити, бо це не додає ні честі, ні бажання любити і поважати країну.

І те, що на передовій багатьом гірше, що багато студентів чи й сімей живуть не краще – не виправдання. Їм потрібні нормальні умови, зайнятість корисною справою, дисципліна і спеціалісти, у тому числі й психологи, і психіатри. Потрібні фахові і рішучі  керівники, система організації і підпорядкування.

За більш ніж місяць проблема в рамках відомства не вирішилася. Хоча, запевняли нас, усі про все знали. Тому про це треба говорити на широкий загал – не маємо права плодити інвалідів -- ані фізичних, ані моральних. А які там умови – на фото і у відео.

Лариса Подоляк, 7dniv.info