Гуцульська бринза – на ексклюзив

Про це – у бліц-інтерв’ю з головою райради, співголовою оргкомітету Іваном Сурмачевським.
– Чи правда, що цей нині вже славнозвісний фестиваль „Гуцульська бринза“ започатковано територіальною громадою с. Кваси?
–Щира правда. А було так. У 2000 році Квасівська територіальна громада виборола міжнародний гранд проекту розвитку гірських населених пунктів. За рішенням районних органів влади та з ініціативи Карпатського агентства регіонального розвитку, а також за сприяння міжнародних фундацій і було започатковано згаданий фестиваль. Він став своєрідною „візитною карткою“ району і однією з найяскравіших сторінок його культурно-мистецького життя, подією на яку чекають рік. Починаючи з 2002 року він щорічно проводиться в райцентрі – у місті Рахові. Фестиваль без перебільшення увібрав у себе кращі здобутки Гуцульщини, демонструє справжні традиції гуцулів – полонинників – їх побут, ремесло, культуру, гостинність, здобутки. Тут вони щиро поділяться всім цим з вами, лише завітайте до них.
–Безперечно, Рахівщина – гуцульський край. І цим вона загадкова й приваблива…
–Усі – від малого до літнього знають, що у верхів’ї річки Тиси та її приток, на сході Закарпатської області, розташований Рахівський район, про який написано, сказано дуже багато. Тут, справді, немов на варті спокою лісів, полонин та долин стоять карпатські вершини: величава Говерла – найвища гора в Українських Карпатах, суворий Поп Іван, грізний Петрос, ніжна Близниця. Рахівський район межує з Івано-Франківською областю, Тячівським районом Закарпаття та Румунією. На півдні від Устєрік – місця , де Чорна і Біла Тиса зливаються в Тису – розташований Рахів – єдине на Закарпатській Гуцульщині місто, яке облаштоване в географічному центрі Європи. Його називають також столицею закарпатських гуцулів – численної етнографічної групи населення в Західній Україні, яка проживає також в ряді районів Івано-Франківської та Чернівецької областей. Тут, куди б ви не пішли, вас зустрінуть привітні, щирі, добрі люди, які оберігають свої звичаї, фольклор, одяг, ремесла - свою гуцульську самобутність.
Словом, на святі ви відчуєте справжню гостинність мешканців краю, неповторний смак гуцульських страв, звабливість красунь-горянок, силу і спритність карпатських легінів, рвучкі ритми гуцульської, румунської, угорської музики та запального танцю.
І щоб усе це збагнути, потрібно скуштувати справжньої „ексклюзивної“ гуцульської бринзи.

Анна Романенчук

 

02 вересня 2009р. -->