Золтану Шолтесу виповнилося би 100 років

21 липня виповнюється 100 років від дня народження нашого відомого майстра реалістичного пейзажу, одного із найталановитіших послідовників реалістичної традиції закарпатської школи живопису. Його багата творча спадщина впродовж багатьох років не полишає нас байдужими. З.Шолтес був улюбленим учнем Й. Бокшая та А. Ерделі. Навчався в Публічній школі малюнку в Ужгороді, яка давала обдарованому юнацтву сувору академічну підготовку та вводила у світ європейських тенденцій малярства. З.Шолтес став першим випускником разом з А. Коцкою, Е. Контратовичем, А. Борецьким. З 1929 по 1933 рік навчався в Ужгородській греко-католицькій богословській семінарії. У 1933 році висвятився на священика.

Ювілейна виставка творів Золтана Шолтеса, яка відкриється в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая 21 липня, представить не тільки авторські роботи з музейної збірки. Зацікавлений глядач побачить також полотна з приватних колекцій: перші спроби в техніці акварелі 1930-х років, жанрові й побутові сцени олією. Хронологічно та послідовно вибудовується концепція виставки, відтворена в роботах автора різного періоду виконання. Попри загальне визнання Золтана Шолтеса майстром тільки пейзажного жанру, є в його творчості й численні портрети, жанрові й сакральні сцени релігійного характеру.


„Співцем Верховини” назвали художника сучасники. І дійсно, стрижнем через творчий доробок З.Шолтеса проходить тема палкої любові до рідної землі. Свіжий вітер високогірних панорам надихав його на ліричні композиції. Традиції пленерного живопису були органічними для тутешньої школи мистецтва. Художні образи, „схоплені” прямо на природі, вражають щирістю та безпосередністю. Улюбленими мотивами

З. Шолтеса були не тільки гірські пейзажі, а й мальовничі міжгір’я Перечинщини, околиці Ужгорода. Звичні ужанські краєвиди з пам’ятками шедеврів народного дерев’яного зодчества „Стара церква села Кострино” (1953 р.), „Дерев’яна церква села Ужок” (1955 р.) сповнюють ностальгією. Тут промовляє утаємничена пам’ять часу. З. Шолтес майстерно підмічав такі моменти гармонійної співзвучності стану душі й природного середовища.

Літні та осінні ландшафти Золтана Шолтеса приваблюють кольором, оптимізмом почуттів. Знаючи непросту долю митця, дивуєшся його витримці, життєлюбству та простоті. Черпаючи наснагу з Книги Книг та античних джерел, знав, що істина проста і звичайна. Правди прагнув завжди: коли за намовлянням сидів у в’язниці, коли допомагав землякам словом і ділом як священик, коли разом з Августином Волошином висвячував у 1938 році у Волосянці національний український прапор.

Упродовж усього життя Золтан Іванович був із людьми. Багато років дружив із Ф. Манайлом, Г. Глюком, Л. Чічканом, Т. Яб-лонською, М. Глущенком, С. Шишком, В. Касіяном та Р. Кентом. Виріс у багатодітній сім’ї, з благоговінням ставився до своїх батьків та сестер і братика, до дітей Єви, Золтана та Степана. Молодший Степан підхопив із рук батька мистецьку естафету і теж став успішним живописцем (у 1967 р. з відзнакою закінчив Київську академію мистецтв, очолює Об’єднання професійних художників Закарпаття, у 2006 р. одержав звання заслуженого художника України). Дуже любив свою дружину Шарлоту, з якою прожив майже 60 літ у щасливому шлюбі, а до того 8 років ґречно залицявся до дівчини. Розрадою й утіхою як священик був для мешканців Ужка, Туриці, Севлюша. Коли після розгрому греко-католицької церкви на Закарпатті був викинутий на узбіччя життя, не здався. Став робітником нічної зміни на заводі „Мундус”, виготовляв меблі та санчата.

У серпні 1946 року разом зі своїми колегами стає засновником Закарпатського відділення Спілки художників України. Це вже потім таки отримав роботу художника виробничих майстерень Худфонду Спілки художників України, а через певний час - головного художника. Почуття відповідальності сповнювало Золтана Шолтеса постійно. Як художник опікувався колегами по мистецькому цеху. Дбав про зростання професіоналізму як власного, так і колег. У майстернях Худфонду, якими творчо керував, панувала принципова атмосфера.

Митець був надзвичайно обдарованою людиною. Крім малювання, володів чудовими навичками в будівництві. В Ужку сам збудував фару, працював зі столярним інструментом, виготовляючи для селян своєї парохії вікна чи двері. Уміння дати життя дереву виявилось і в майстерному виготовленні макетів церков - пам’яток дерев’яної архітектури. До періоду 1931-1939 рр. належать виконані З. Шолтесом макети ужоцького та костринського храмів.

З роками художня майстерність митця досягла висот творчої зрілості. В 1975 році Золтан Іванович одержує звання заслуженого художника України, яким відзначили його понад піввікову діяльність у мистецтві. Крім того, З. Шолтес був нагороджений за вклад в образотворче мистецтво Закарпаття двома Почесними грамотами Президії Верховної Ради Української РСР.

Помер Золтан Іванович Шолтес в Ужгороді 15 грудня 1990 року. Ховали його чотири єпископи згідно з церковною традицією. Міське кладовище Кальварія стало місцем останньої зупинки земної хресної ходи митця.

Твори Золтана Шолтеса зберігаються в музеях України, Японії, Канади, Словаччини, Чехії, Угорщини, Румунії, Польщі, Німеччини, Голландії. Живописні полотна митця є окрасою українського образотворчого мистецтва ХХ століття. Ім’я заслуженого художника України Золтана Шолтеса вписане золотими літерами в історію образотворчого мистецтва нашої Батьківщини.

Виставка відкривається 21 липня і триватиме до 15 серпня.

Людмила БІКСЕЙ, заступник з наукової роботи Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая, лауреат обласної премії ім. Й.Бокшая та А.Ерделі

Ужгород

 

28 липня 2009р. -->