Ковальське ремесло на Закарпатті отримало нове дихання

Ковальство на Закарпатті відоме з давніх-давен. У середньовіччі воно розвивалося високими темпами, а от у радянський період занепало. Його витіснили індустріальні технології та спрощене будівництво. На щастя, останніми роками бачимо справжній ренесанс художнього ковальства, що пов’язаний із модою на такі вироби. Як розвивається ковальство в краї, ми розпитали в керівника Асоціації
ковалів Закарпаття Олександра Безика.

— Зважаючи на особливості ринку, можна сказати, що ковальське ремесло на Закарпатті отримало нове дихання, — сказав Олександр. — Якщо раніше замовник звертався до промис¬лових виробників, то нині він вимагає індивіду¬ального підходу. Ось так на ринок вийшли творчі ремісники. Це привело до економічної та творчої конкуренції. Тільки в Ужгороді та його околицях працюють понад 50 майстерень, але навіть вони не встигають справлятися із замовленнями. Можна констатувати, що нашу роботу потре¬бують, цінують і відповідно оцінюють.
— Що значить бути ковалем сьогодні?
— Більшість ковалів вважає, що не варто цуратися досягнень прогресу. Справді, щоб задовольнити найвибагливіших замовників, доводиться застосовувати сучасні методи. Нині загальне уявлення про коваля як атлета з величезним молотом не відповідає дійсності. На думку багатьох, ковальство — фізично важ¬ка справа. Розчарую. В коваля таке ж фізичне навантаження, як і в п’ятирічної дитини, котра намагається розім’яти шматок пластиліну. Щоб бути успішним майстром, недостатньо лише вміти вправно бити по ковадлу. Треба бути і художником, і архітектором, і дизайнером; знати механіку, геометрію, хімію, фізику.
— Коли зареєстровано Асоціацію ковалів?
— Буквально кілька тижнів тому. Асоціація ковалів Закарпаття поставила собі за мету об’єднати зусилля ковалів-ремісників краю для майбутньої співпраці, організації фестивалів та акцій ковальського ремесла, спільного подолання поточних проблем. А головною місією є задоволення потреб самих ковалів і тих, хто користується плодами нашої діяльності.
— Зараз працюєте на себе?
— І так, і ні. Окрім того, що маю власну майс¬терню, є активним учасником громадського руху краю, адже ковальство — не лише рутинна ро¬бота, а й чимала творчість. Разом зі своїми колегами та колегинями (в закарпатському ковальстві є й жінки!) беремо участь у найрізноманітніших фестивалях, акціях, проводимо навчальну та благочинну діяльність, майстер-класи.
— А як щодо замовлень?
— Не скаржимося. Працюємо не лише на Україну, а й на закордонних замовників, які ціну¬ють саме творчий підхід до роботи, а не простий стандартний штамп. Найбільше замовляють функціональні предмети — ворота, перила, дашки, світильники, вивіски, балкони, ліхтарі. Є чималий попит і на ковані скульптури та меблі, підсвічники та логотипи, сувенірні вироби.
— Ваша ковальська гордість?
— Кожен виріб для нас — професійне надбан¬ня, тому важко відразу виокремити щось особливе. Хоча... Світильник у будинку одного з ужгородців, декоративні ворота в Мукачеві, вивіски та дашки в популярних громадських закладах Ужгорода...
Наступний крок, окрім обов’язкової роботи, — поступове відродження ковальського ремесла в регіоні. А найголовніше — це наш подарунок для рідного Ужгорода, який поки що, дозвольте, залишиться секретом...


Розмовляв Олексій Мегела, "Ужгород"

 

10 червня 2008р. -->