"Усіх людей лякає війна, але якщо ти стоятимеш осторонь — вона лякатиме більше", — піротехнік Мар'ян Лазар

На момент повномасштабного вторгнення хлопець працював у частині забезпечення Аварійно-рятувального загону спецпризначення, а наприкінці березня там оголосили про набір піротехніків, і він одразу ж зголосився.

Перша ротація була в вересні у Київську область. Там Мар’ян обстежував поля, лінії електропередач, і приватні ділянки місцевих жителів, аби чим скоріше відновити на них безпечне життя, хоч навкруги була повна розруха. Він пригадує – було страшно, бо якраз тоді посилились обстріли, а усе, що він бачив навколо, це те, як будинки зносять, адже ті не підлягали відновленню, а значить їх мешканці туди вже точно не повернуться. Від усвідомлення цього на молодика накатував смуток.

Далі подібні відрядження ввійшли піротехніку у звичку і з того часу він вже попрацював на деокупованих територіях Київської, Харківської, Миколаївської та Донецької області:

«Населені пункти понеслись один за одним, як дні в календарі: Іванків, Вишневе, Гостомель, Буча, Ірпінь, Золочів, Козача Лопань, Снігурівка, Щурово…і це тільки ті, які приходять на згадку»

Із власного професійного досвіду, юнак зазначає, що найбільш небезпечні ВНП для нього ті, які зроблені власноруч, адже від подібних «авторських виробів» ніколи не знаєш, чого очікувати. І такі траплялись.

Дзвінки від рідних та близьких неабияк підтримували Мар’яна під час від’їздів, однак були місця, де можливості подзвонити не було через відсутність зв’язку. Попри це хлопець разом із колегами знайшов вихід з ситуації:

«Ми купили на всіх стару кнопкову «Nokia» і по черзі вилазили на вишку та дзвонили для того щоб сказати, що з нами усе добре і почути рідний голос у слухавці.»