Історія закарпатського медика, який під обстрілами рятував життя пораненим херсонцям

Історію закарпатського медика розповіли на Facebook-сторінці Закарпатського центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Серед причин, які спонукали поїхати працювати у прифронтову зону, Юрій Реднік називає прагнення допомогти людям, які залишились живуть в Херсоні.
"Це був мій невеликий внесок у нашу Перемогу. Робота на "швидкій" в Херсоні дала мені неоціненний досвід не лише професійний, але й життєвий. Осколкові поранення, евентрація кишківника — все, що ми вивчали і застосовували в навчально-тренувальному центрі на манекенах, довелося застосовувати на практиці, у військових умовах", — розповідає медик.
Історія закарпатського медика, який під обстрілами рятував життя пораненим херсонцям
Зі слів Юрія, викликів було досить багато. Люди страждали не тільки фізично, але й психологічно. Стрес та страх серед населення вимагали від нас не лише медичної, але і емоційної підтримки. Серед пацієнтів — багато людей старших за 80 років. Постійна напруга та переживання провокували інсульти, інфаркти, загострення хронічних хвороб."Найбільш екстремальні виклики — у мікрорайон Острів, сполучений з Херсоном мостом. Ця територія постійно під обстрілами. Головне — чимскоріш забрати-стабілізувати пацієнта і їхати геть. Може бути знову "приліт". Водії "швидких" досвідчені, знають де можна заховатися: за будинками, деревами щоб дрони не бачили. Часто в машині не включали світло, а тільки синю підсвітку й так надавали допомогу хворим та пораненим. На щастя, всіх кого ми забирали, вдавалося врятувати", — згадує Юрій Реднік.
Медик додає, що коли більшість свого часу перебуваєш в небезпеці, в екстремальних ситуаціях, то починаєш цінувати багато речей, які раніше здалися звичайними.
Головна мрія фельдшера Юрія Сойми — перемога України. І разом зі своїми колегами він наближає її на медичному фронті як на передовій, так і тут – в глибокому тилу.
До теми
- «У критичний момент мозок вимикає емоції»: історія медика 128-ї Закарпатської бригади
- Ужгородець Олег «Бяка»: шлях від солдата до командира роти безпілотних систем
- «Раніше ми стріляли кількістю. Зараз стріляємо точністю. Дрони коригують вогонь, і це кардинально змінило ефективність артилерії»: історія головного сержанта з позивним «Ярчук»
- Олександр Холод: ветеран, який популяризує туризм і сприяє реабілітації військових
- На Закарпатті смертність удвічі перевищує народжуваність: статистика за перше півріччя 2026 року
- Ветеранський туризм на Закарпатті: між гостинністю та системними бар'єрами
- Відмовилася від громадянства США заради ЗСУ: історія військової Кім, яка воює у закарпатській бригаді ТрО
- На Свидовці завершили програму природотерапії для ветеранів
- «Мацур»: у 128-й Закарпатській бригаді створили власний бойовий наземний роботизований комплекс
- Повернення до внутрішнього балансу: нацгвардійці 26-го Закарпатського полку проходять декомпресію після фронту
- Мама здійснила мрію загиблого сина: на вершині Карпат замайорів його прапор
- Один договір — три заклади: як дві закарпатські громади вирішили питання дозвілля для дітей
- Як вступникам Закарпаття правильно подати заяви до закладів вищої освіти та не втратити шанс на бюджет
- Вчитися захищати себе і рідних. Як на Закарпатті працює центр нацспротиву
- Повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України: історія нацгвардійця «Механіка»
- Евакуйовував людей і служив капеланом: історія Олександра Холода
- Понад 100 учасників і майже дві тонни зібраного сміття: підсумки 28-го Екопікніка CHYSTO.DE?!
- Опанувала жестову мову й навчилася шити: історія переселенки з Донеччини Ольги, яка нині проживає в Ужгороді
- Стали відомі імена двох закарпатців, які повернулися з російського полону
- Закарпаття змінюється – нові мешканці та підприємства відкривають стратегічні можливості, – підсумки публічного діалогу






До цієї новини немає коментарів