«Поки є час, щоб готуватися, його треба використовувати з користю». Інструктор Нацгвардії розповів про навчання підрозділів

Сьогодні старший сержант Богдан Гоголь розповів про деякі етапи підготовки нацгвардійців.

З Богданом ми зустрілись у тирі. Тут військовослужбовців відточують навички стрільби. Але влучно стріляти – це далеко не все, чому вчать бійців. Які ще елементи відпрацьовуєте?

-       На наших заняттях ми дуже ретельно відпрацьовуємо такі питання, як, наприклад, підхід до приміщення, в якому далі буде зачистка. Далі навчаємо людей заходити в саме приміщення і розподілятись по групам на зачистку кімнат, перевірку коридорів, інших приміщень. А так поки кожен куточок будівлі н буде нам повністю відомий, як кажуть, до останньої пилинки.

Ви стикаєтесь з різними людьми. Це позначається на ході самих занять?

-       До кожної людини треба знайти підхід. Треба розуміти, що приходять різні категорії людей, різного віку. З кожним треба знайти спільну мову, аби йому викласти матеріал і потім вже в подальшому працювати. В нас від початку повномасштабного вторгнення 70 відсотків особового складу це барісти, вчителі, половина яких не мали військового досвіду. Але вони зараз мають стільки навичок, що можуть ще й самі багато людей навчити. Все залежить від самої людини. Буває іноді, що кадрового військового, який вже певний період на контракті, тяжче вчити, ніж того вчителя, який вчора прийшов. Чи барісту. Тобто залежить все від самої людини.

А з чого починається таке навчання?

-       Все починається в самому підрозділі. З перших днів, коли військовослужбовець приходить, в нього є певний період адаптації. В подальшому він проходить індивідуальну підготовку. От саме з індивідуальної підготовки все починається. Елементарні питання вогневої, тактичної підготовки, топографії, інженерної підготовки. Після цього ми вже можемо відпрацьовувати дії в складі малих груп – по 4-5 людей і потім вже в складі відділення. Тобто працюємо такими маленькими кроками. До однієї люди ставимо другу, потім ще кілька, потім до них ставимо ще, наприклад, чотирьох людей і це в нас вже штатне відділення. І тут вже починаємо їх злагоджувати як підрозділ.       

Наскільки вмотивовані люди і чи дійсно мотивація важлива?

-       Мотивація сильно впливає на бойовий дух. Тобто, якщо, наприклад ми постійно себе вдосконалюємо, якщо в нас є якісь цілі, то наші навички постійно будуть поліпшуватися а рівень підготовки зростатиме. Якщо мотивації немає, відповідно рівень підготовки підрозділу буде на одному місці. І тут ми підходимо до головного. Любі штурмові дії чи зачистка – це підвищений ризик. Чи буде підрозділ штурмувати окопи або лісопосадки чи будівлі – рівень небезпеки втрати особового складу є високим. Тому злагодженість дій підрозділу, вдосконалення навичок медичної допомоги, розуміння кожного військовослужбовця того, що і коли він має робити в тій чи іншій ситуації значно зменшує ризик втрат чи вогневого ураження підрозділу.

Можете поділитись якимись деталями підготовки?

-       Деякими – можу. Усюди є відмінності. Наприклад, якщо ми відпрацьовуємо зачистку, то ми ж не знаємо, чи є всередині хтось, чи немає. Отже проводимо це обережно, проглядаємо всі приміщення, кути. Коли штурм, то ми вже точно знаємо, що всередині знаходиться противник. Отже діяти треба більш агресивно і активно. Використовуємо різні засоби імітації: страйкбольні і димові гранати. Тактичні навчання проходять з виходами на добу або на три доби. Відпрацьовуємо обладнання позицій, вихід з позицій. Різні задачі. Наприклад, сьогодні прийшли на місце, обладнали позицію, а вже в обід надходить задача цьому підрозділу штурмувати сусідню посадку. Але ж в там сидить такий саме підрозділ, але з задачею обороняти посадку. А потім ввечері всі брудні з задоволеними втомленими обличчями чистять своє обмундирування і йдуть вечеряти. Якщо не повернулися в місце розташування, то на виритих позиціях обладнують собі місце для ночівлі, і там ночують до самого ранку. Але ж ніхто не казав, що вночі ніхто не може напасти на них.

Тобто всі умови максимально наближені до бойових?

-       Звісно! А інакше немає ніякого сенсу проводити навчання. Я завжди військовослужбовцям повторюю, що в них є час готуватись. В людей, які пішли воювати 24 лютого 2022 року не було часу, щоб здобувати ці знання, не було можливості відпрацювати свої навички. Війна буде тривати довго, я думаю, це не секрет. В нас дуже сильний противник, але поки є час, щоб готуватися, його треба використовувати з користю. На останок, я хотів би побажати всім військовослужбовцям, всім підрозділам, з якими ми проводили підготовку хочу побажати швидкого повернення додому. Живими, неушкодженими, побачити своїх рідних, близьких, дружин, наречених. Якщо будете мати бажання, можете завітати в Ужгород, прогулятися Набережною, посмакувати кавою. А поки ви виконуєте завдання, то ви маєте розуміти, що потрібно навчатися далі, адже це є війна і випробування на підготовку і бойові навички. Тому успіхів і якомога більш швидкої перемоги!