Закарпатець Микола Гуті – Герой, який захищав Україну до останнього подиху

Уродженець Мукачева Микола Гуті – Герой, який захищав свою рідну землю до останнього подиху. В січні він відзначив 29-й рік народження, а вже наприкінці лютого молодий військовий загинув від вибуху ворожого боєприпасу. Він не встиг збудувати власну родину, але вся велика сім’я – рідні, друзі, близькі, українці та угорці, адже Микола має угорське походження – згадуватимуть про захисника, молитимуться за нього і віритимуть, що за його смерть ворогу відомстять побратими.

Із сестрою Миколи пані Анжелікою зустрівся днями консул генерального консульства Угорщини в Ужгороді Ласло Куті. Насамперед він висловив вдячність сестрі Героя за те, що вона знайшла час прийти в цю скрутну мить до дипломатичної установи.

«Ми дуже розчулилися, коли почули звістку про те, що на фронті заггинув ще один закарпатець. Кожна смерть українського військового, який боронить свою землю, болить нам, особливо ж, коли дізнаємося про загиблих із угорським корінням. Знаємо, що ваша родина належить також до цієї категорії, і в цю скрутну хвилину від імені уряду Угорщини та всього угорського народу хочемо підтримати вас, допомогти, стати хай невеликою, але опорою, дати зрозуміти, що ми поряд», – сказав Ласло Куті.

Консул відзначив, що загиблий військовослужбовець був дуже молодим, ще не збудував свою сім?ю, але коли для України настала вирішальна мить, залишив усе і пішов захищати свою землю від окупанта.

«На жаль, це вже не перший випадок, коли ми зустрічаємося з родинами загиблих військових, – додав консул. – Можливо, ваш брат хотів би, щоб було менше таких зустрічей. Він теж пішов на війну задля того, щоб усі люди тут, на його рідній землі, могли жити в мирі та спокої».

25 лютого в Кафедральному Соборі Різдва Божої Матері близькі, рідні, побратими та друзі попрощалися з полеглим. Його поховали на Алеї Слави центрального кладовища у Мукачеві.

Микола Гуті народився в Мукачеві, тут ріс, навчався в середній школі №5, відтак навчався в училищі, працював на різних підприємствах. Та коли почалася війна, без сумнівів відклав усі справи і взяв у руки зброю.

«Він сказав, що мусить іти, це його покликання. Вирішив піти добровольцем, тож пішов у військкомат і вже звідти його відправили на Житомирщину на підготовку, він служив у 95 бригаді», – розповідає про брата пані Анжеліка.

Протягом 10 місяців Микола з побратимами пліч-о-пліч захищав Україну, завжди казав сестрі, що ми переможемо.

Закарпатські угорці, які загинули, захищаючи Україну (част. 1)

З-поміж тих, хто служив із ним у бригаді, мав багато друзів, вистачало в підрозділі і закарпатців, і уродженців інших областей, але, за словами сестри, на війні всі стали справжньою великою родиною.

Військовий загинув за три дні до відпустки, коли вже готував поїхати додому.

«Ми розмовляли з ним, і Микола сказав, що в останній раз поїде на бойове завдання і повернеться через три дні, одразу виїжджатиме додому, – зі сльозами розповідає сестра. – Він приїхав додому, але не так, як ми чекали, а в труні…»

Військовослужбовець із Закарпаття загинув у бою з окупантами поблизу Кремінної на Луганщині 19 лютого 2023 року. А вже 25 лютого юнака поховали в рідному місті.

Побратими згодом надіслали сестрі загиблого нагороду, яку він отримав.

«Я з ними спілкуюся, з побратимами, і вони відгукуються про нього тільки добре. Кажуть, що теж не можуть повірити в те, що Миколи вже нема, адже він був такою людиною, яка останнє від себе віддасть ближньому, його доброті не було меж…», – розповідає Анжеліка.

Ми всі, українці, теж будемо пам’ятати Миколу Гуті – своїм життям він заплатив за те, щоб ми жили вільними і нескореними.

Вічна пам’ять, слава та пошана тобі, Миколо, як і всім, хто пролив кров за рідну землю!

 kiszo.news