«Гуманітарна шафа» – благодійна «крамниця» для переселенців в Ужгороді (ФОТО)

«Гуманітарною шафою» опікуються небайдужі люди, які називають себе ініціативною групою «Перемога». Серед них є ужгородці та вимушені переселенці різного віку і професій. Перезнайомилися вони на волонтерській роботі, займаються одразу усім: і розселенням, і харчуванням, і юридичною допомогою, і допомогою для армії. Але «Гуманітарну шафу» курують дві учасниці ініціативи – ужгородка Лариса Ковач та харків’янка Ганна Замірець. Вони відповідають за те, аби склад гуманітарної допомоги на Гагаріна, 4 виглядав, як справжня крамниця: речі не в коробках, а на вішалках, все посортоване за розмірами, чисте і охайне. Єдине різниця полягає у тому, що в цій «крамниці» все віддають безкоштовно. Звісно, якщо у відвідувача є довідка про статус ВПО або відповідна прописка у паспорті.

«У кожного з нас є вдома речі, які там роками лежать і не носяться, – починає розповідь Лариса Ковач. – Погодьтеся, що багато хто з нас був у цьому плані до війни доволі марнотратним. Тож ми пропонуємо ужгородцям розвантажити свою шафу, тим самим зробити добру справу – допомогти українцям, котрі зараз не мають можливості придбати собі одяг. Ця ідея прийшла мені в голову ще в перші дні війни, коли я зі своїми друзями-переселенцями, котрі тікаючи з дому, не встигли взяти з собою геть нічого, прийшла до «Совиного гнізда». Там тоді була така специфіка роботи: кажеш що тобі треба і свій розмір – і волонтери це видають. Без можливості самому обрати чи приміряти. Мені це здалося неправильним, таким, що ще більше вбиває гідність людини, яка і так втратила все. Тому й подумалося, що добре би організувати простір, схожий на магазин із хорошими речами. Аби люди прийшли, обрали, приміряли, відчули себе трохи на шопінгу. Знаєте, брати одяг з вішалки – це не ритися в ящику».

Приміщення для «Гуманітарної шафи» на вулиці Гагаріна погодився безкоштовно надати у тимчасове користування власник. Туди у квітні й почали звозити речі, які зібрали друзі й знайомі Лариси Ковач та інших учасників ініціативи «Перемога». Аби донести до переселенців інформацію про благодійну «крамничку», волонтери розвішали оголошення в гуртожитках на БАМ-і й у районі тієї ж вулиці Гагаріна. А далі спрацювало сарафанне радіо, коли у чергах і під час зустрічей переселенці розповідали одне одному про місце, де можна безкоштовно отримати одяг, взуття, посуд та ще багато чого.

Працює «Гуманітарна шафа» у вівторок, четвер та суботу з 11:00 до 18:00. У цей час туди можна як принести речі, так і забрати їх. Благодійником може бути будь-то, головне, аби принесені вами речі були чистими і випрасуваними. Наразі «шафа» найбільше потребує літнього одягу, літнього взуття (велика потреба є у чоловічому взутті великих розмірів), дитячих іграшок, ігор, книжок українською мовою, постільної білизни, рушників, посуду. Але також дуже потребують наші вимушені переселенці й предметів для догляду за дітьми (ванночки, горщики тощо), дитячих велосипедів і самокатів, сумок і валіз, засобів гігієни, продуктів. Потреби ці є постійними, адже в робочі дні до «Гуманітарної шафи» навідуються в середньому 50 родин.

Процедура проста: переселенці мають показати довідку ВПО, надати дані про себе (ім’я, прізвище, номер телефону), розповісти про свої потреби, після чого Лариса чи Ганна показують, підбирають, пропонують, нерідко стаючи поміж тим своєрідними психологами, котрі вислуховують безкінечні страшні історії, намагаються втішити відвідувачів. Особливо добре вдається знайти підхід до переселенців Ганні Замірець, адже вона на собі відчула, як це: потрапити до незнайомого міста з мізером найнеобхідніших речей. Ганна до кожного гостя «шафи» ставиться дуже уважно і дбайливо: одягне, підбере, розважить, обійме. Якщо на той момент не знайшлося потрібного розміру, запише і запам’ятає, аби, коли той розмір з’явиться, обов’язково повідомити. Пригадують дівчата, як одного разу до них прийшла мама трьох дітей, дуже просила знайти для її сина велосипед, бо в нього мав бути день народження. Якраз тоді велосипеду не було, але дівчата взяли номер телефону і незабаром подзвонили тій жінці з гарною новиною. Сказати, що вона була вдячна – це нічого не сказати. Мати плакала від щастя, що зможе порадувати свою дитину, а через день повернулася до «Гуманітарної шафи» з ігристим.

За свою роботу Лариса, Ганна та інші волонтери чують лише слова подяки. Їм здається, що вони роблять небагато, однак такі історії, як із велосипедом, вкотре доводять: маленького добра не буває. Стати частинкою цієї доброї історії можете і ви, наші читачі. Перегляньте уважно ваші шафи, не жалійте поділитися тими речами, які ви відкладаєте на випадок схуднення чи зміни стилю. Принесіть усе це на Гагаріна, 4 у вівторок, четвер чи суботу з 11:00 до 18:00. Повірте, вам будуть за це дуже вдячні. У цей важкий для країни час ми мусимо допомагати одне одному, правда ж?

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»