"Мій батько аварець. Попри своє коріння, я вважаю себе щирим українцем", — військовий 128-ї бригади Алі Пірбудагов

Алі почав воювати у 2014 році, через рік демобілізувався й працював у Інституті електрозварювання імені Патона. А після нападу Росії в лютому сам прибув до своєї частини.

"Мій батько аварець, тому в мене таке незвичне для України ім’я й прізвище. Батьки розлучилися, коли я був ще маленьким, я залишився з мамою, вчився в українській школі", — розповів військовий.

Алі Пірбудагов вважає себе щирим українцем.

"Знаю, що на тому боці воюють у тому числі вихідці з Дагестану й Чечні, наша бригада неодноразово била їхні підрозділи. Особисто я, попри своє коріння по батькові, сприймаю їх як ворогів. І якби зустрів озброєного дагестанця чи чеченця, однозначно знищив би його", — розповів Алі.

За його словами, зараз на фронті інша ситуація, у порівнянні з 2014 роком.

"Ми теж багато стріляємо, але робимо поправку "на небо". Дуже багато безпілотників (як наших, так і ворожих), які моментально засікають техніку, тому відпрацьовуємо цілі по координатах і швидко міняємо позицію, щоб не потрапити під вогонь у відповідь. Крім того, зараз працює ворожа авіація, тому доводиться враховувати й цей фактор", — розповів військовий.

Алі додав: "У мене солідні параметри, одяг і взуття доводиться шукати через волонтерів за кордоном. Самохідна гармата розроблена ще в радянський період і спроєктована під середньостатистичного солдата. Але в ній усе-таки набагато більше місця, ніж у танку, тому я поступово призвичаївся до самохідки. Часто доводиться ночувати в машині і нічого — все нормально".