Олександр Гаврош: «Належу до тих, хто читає книжки з олівцем у руках»

Олександр Гаврош: «Належу до тих, хто читає книжки з олівцем у руках»
Цьогорічну акцію «Письменник за прилавком» уже традиційно завершив письменник, публіцист Олександр Гаврош.

 

Так відбувається невипадково: оскільки пан Олександр ще й дитячий письменник, акція ж завершується напередодні Дня святого Миколая, то батьки мають нагоду придбати в подарунок дитині книгу з дарчим підписом автора.

«Прекрасна традиція – дарувати дітям книги на Миколая. Особливо тим, які ще в нього вірять, – каже письменник. – Це приблизно 4–5 клас. Вони ще читають. А вже старшокласники майже не цікавляться книгами: переходять в активне особисте життя або гаджети. Щодо цієї передріздвяної акції, то я дуже вдячний Федору Шандору за чудову ініціативу, котрій уже понад десять років і до якої долучаються все нові автори. Наскільки знаю, подібних в Україні немає. Письменники за прилавками спілкуються з читачами хіба на якихось книжкових форумах».

Олександр Гаврош: «Належу до тих, хто читає книжки з олівцем у руках»

За полицею «Кобзаря» Олександр Гаврош презентував свої дві нові книги  – «Геніальне кохання» і «Загадковий Олександр Духнович».

«Геніальне кохання» – четверта повість із серії «Музей пригод», – присвячена Іванові Франкові (видавництво «Фоліо»). Автор розповідає: «Це мандрівка у Київ 1886 року на весілля І. Франка з О. Хоружинською. Про цю подію дітям не розповідають у школі, тож я вирішив у цікавій історично-фантастично-пригодницькій формі розказати підліткам, що насправді життя українських письменників не таке вже безхмарне й глянцеве. Це складні біографії, нелегко прожиті долі. Але дуже цікаві. Хочу, щоб прочитавши захопливу історію, читач перестав сприймати Франка лише як автора зі шкільної програми, щоб відкрив для себе щось нове про цю велику людину».

«Загадковий Олександр Духнович» – уже четверта книга ужгородця в серії «Ім’я на обкладинці» що розповідає про видатних постатей (видавництво «Навчальна книга – Богдан»). Пан Гаврош зауважує, що про Духновича пересічні люди мало знають, часто можуть сказати хіба декілька речень, та й то далеко не всі. «Книга вийшла в Тернополі, а значить – відтепер доступна всім українцям. Це важливо, бо видання, що виходять на Закарпаття, як правило, тут і залишаються. Їх важко придбати за межами області. А вкрай важливо, щоб про наших видатних діячів знали в усій Україні».

Поспілкуватися з письменником прийшов і професор УжНУ Сергій Федака

Поспілкуватися з письменником прийшов і професор УжНУ Сергій Федака

Також цьогоріч побачили світ два видання, упорядковані Олександром Гаврошем. Це спогади Василя Короліва-Старого під назвою «Згадки про мою смерть» (серія «Раритет», видавництво «Навчальна книга – Богдан») – письменника, видатного українського політичного діяча, художника, який розмальовував церкви на Закарпатті, зокрема монастир отців-василіан в Імстичеві (Іршавщина). Також О. Гаврош упорядкував «Вибрані твори» Юрія Керекеша у співпраці з донькою письменника Ольгою, що побачили світ у видавництві «Карпати».

На думку ужгородського письменника, сучасний літературний ринок України розвивається інтенсивно, проте, як на 40-мільйону країну, книг видається все одно недостатньо. А значна частина з них – відверто слабкі: «Нині реклама значить більше, ніж якість текстів. Якісні твори, але не розрекламовані, можуть залишатися непомітними. І навпаки – часто розпіареними є посередні твори. Тому читачеві слід бути уважним, обізнаним, аби не купитися на дурничку.

Нині половина українців беруть інформацію з соцмереж, які вже витісняють і новинні сайти. І хоча електрона книга стає дедалі популярнішою, паперова не зникне. «Завжди будуть такі диваки, як я, що люблять читати з олівцем у руках, – зізнається Олександр Гаврош, – Має тривале майбутнє дитяча книжка. Адже вона є чудовою нагодою для батьків провести вечір зі своїми малюками, разом поспілкуватися, обміркувати прочитане. Єдине, що мене турбує: на книжковому дитячому ринку нині ілюстраціям надають більшої уваги, ніж текстам. А це, на мою думку, неправильно. Без якісного тексту нема книжки. Інакше це просто малюнки. Текст є первинним у художній літературі».

Олександр Гаврош: «Належу до тих, хто читає книжки з олівцем у руках»

На запитання, чи складно писати для дітей, з усмішкою відповідає, що це видима простота, яка насправді такою не є: «Я пишу, умовно кажучи, для «дорослих дітей». Бо в моїх творах закладені приховані смисли. Працюючи над твором, прагну, аби він не тільки розважав. Книжка має нести і знання, і цікавість для дорослого читача. Подаю це у легшій формі, яка може зацікавити підлітків, адже вони читають мало».

Письменник вважає, що любов до книжки виховується в родині. Принаймні так було в його сім’ї: «Якщо дитина росте серед книжок, то вона потягнеться до них мимоволі. Так формується читач – глибокий, зацікавлений, для якого читання – це природна потреба».

Серед письменницьких планів Олександра Гавроша на 2021 рік – п’ята частина «Музею пригод» та перевидання значно розширеного варіанту роману «Капітан Алоїз».

Напередодні новорічних і різдвяних свят письменник побажав усім читачам здоров’я і миру, а також знайти таку книжку, яка може змінити їхню свідомість, а отже – позитивно вплинути на життя.

Галина Кришінець для Медіацентру УжНУ

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

 

23 грудня 2021р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів