Чи буде на Закарпатті своя "Еліта-центр"?

Минулого тижня голова Закарпатської ОДА Олег Гаваші на прес-конференції на запитання про можливість в Ужгороді схожих з Києвом подій у будівельній сфері відповів, що „наша облдержадміністрація ревізію тих фірм, які беруться розбудовувати, насамперед Ужгород і Мукачево, ПРОВОДИТИ НЕ БУДЕ !”, пише газета „Паланок”. Така позиція керівника області щонайменше могла б здаватися дивною, особливо на фоні того, що Ужгородська міська рада з „доброї волі” Погорєлова безкоштовно роздала тільки на останніх сесіях понад 8 гектарів землі, і це при хронічному невиконанні бюджету міста.
Зокрема, землю отримали фірми – ТОВ „ТРІУМФ”, ПП „СЕРВІСБУД-ЗАКАРПАТТЯ”, ТОВ „МЕКО”, ТОВ „І КОНТРАКТ”, ТОВ „УЖІНВЕСТБУД”, МП „ПОМ-НІМ”, ТОВ „ЕТК „Сіко”, ТОВ „НСЛ” для проведення забудови багатоповерховими будинками. Але що цікаво, ні одна з цих фірм за весь період свого існування не збудувала жодного будинку, та й не могла, адже не володіє відповідною ліцензією, а частина їх взагалі створена зовсім недавно. Тобто ці фірми отримали землю явно не з метою будувати, їх цікавить, власне, сама земля. А для будівництва вони будуть залучати інші фірми, і тому питається: чому б землі не виділяти напряму забудовникам, які нестимуть відповідальність перед майбутніми мешканцями? Для чого створювати можливість наступити на ті самі граблі, що й кияни? Закарпаттю потрібна своя фірма типу київської „Еліта-центр”?

Так чому ж мовчить голова Закарпатської ОДА? Чому уникає відповіді на пряме запитання журналістів ? Нічого дивного у такій позиції голови Закарпатської ОДА немає, якщо врахувати таку обставину: скоріше за все, Олег Олодарович в курсі ситуації в Ужгороді, адже частина з виділених земель лежить на території радгосп-заводу АПК "Ужгородський", яким ще донедавна керував Михайло Дмитрович Данча, нині начальник Головного управління агропромислового розвитку Закарпатської ОДА. Так от, саме Михайло Данча балотується по списках партії ПРП, яку очолює Гаваші, до Закарпатської обласної ради під ?9 та до Ужгородської районної ради під ?3, а очолює нині радгосп-завод „Ужгородський” його син – Данча Олег Михайлович, теж, до речі, кандидат, але вже в Ужгородську міську раду.

Цікаво, а куди ж дивляться соціалісти, в підпорядкуванні яких знаходиться дане підприємство, як і вся агропромислова галузь, адже міністром є п.Баранівський в уряді Єханурова по квоті СПУ. До речі, радгоспзавод „Ужгородський”, як і Ужгородський коньячний завод, внесені у перелік підприємств Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”. То виходить, приватизувати не можна, а от землі понарізати – будь-ласка? Можливо є якісь зв’язки між кандидатом-соціалістом, генеральним директором корпорації „Закарпатсадвинпром” Гісемом Володимиром Васильовичем і колишнім генеральним директором Закарпатського об’єднання "Садвинпром" Михайлом Данчею? Можливо, саме тому фракція со-ціалістичної партії в Ужгородській міській раді проголосувала за безкоштовне виділення всім зазначеним фірмам земельних ділянок? Можливо тому, що фірма „ЕТК „Сіко” розшифровується як „Слободянюк і компанія”? Я задавав ці ж питання на сесії. Депутати і міський голова позичили „очі у сірка” і проголосували.

Тому Гаваші не вважає за потрібне перевіряти підприємства-одноденки, які можуть призвести до виникнення в Ужгороді ситуації, подібної до київської з „Еліта-центр”?

Також на передостанній сесії Ужгородської міської ра-ди, що відбулася у вівторок в останній день зими, подарунок зробив собі і Погорєлов. Зокрема фірма МПП „Рельєф” отримала у власність понад 4 тис. кв. м. землі прямо на перехресті вулиць Гойди та Собранецької під носом у Закарпатської ОДА. Раніше ця фірма виконувала від мерії підряди по викладенню бруківки, але, очевидно, мала вона при Погорєлові й інші замовлення, про що свідчить 43-й випуск газети „Ужгород” за 2003-й рік, де фірма вказана серед переліку міських підпри-ємств, що виконує роботи з „озеленення” (директор – Володимир Вікторович Мухомедзянов). Тепер замість стоянки автомобілів на Собранецькій виростуть будинки, що закриватимуть панораму на Малу Рафанду та Білий дім. І де ж розрекламоване Погорєловим генеральне планування міста? Очевидно, воно існує, але у лихоманці „останніх днів” правління ніхто керуватися ним у мерії не збирається. Що ж, всі сподівання на оновлену міську раду і міського голову, яким важко, але все ж таки прийдеться змінювати десятки рішень теперішньої влади.

Олександр Солонтай, депутат Ужгородської міської ради

Від редакції:

Остання сесія міської ради, або як її називає автор „міської зради Ужгорода” нинішнього скликання відбудеться 16 березня, за десять днів до виборів.

Окрім отого дерибану, саме так, шановні ужгородці, нашої землі „мерським” шляхом, наш „головний хабарник” разом із своїм секретарем ще мають й інші методи для збагачення. І також злодійкуваті.

Була собі в Ужгороді така солідна фірма, заснована спеціалістами високого ґатунку на залишках колишнього потужного тресту „Інтергазбуд”. Отого тресту, який збудував для міста цілу купу житлових будинків („чеських”) й інших закладів. Так ось, ця фірма розташована у престижному районі міста і на досить солідному шматку землі, десь біля 0,6 га. Фірмачам влада „хапуг-комунальників” ніяк не хотіла давати добро на оформлення земельки. Вірніше оте „хотіння” оцінювалось нею десь біля сто „штук” у.о. (уголовних одиниць).

Ясна річ, що таких грошей вже колишні фірмачі дати не змогли. Фірму потрохи „травили”, а потім через гарного хлопця Василя, в якого фірма не то „Гай”, не то „Плай”, запропонували „викупити”.

Вдарили хлопи по руках і переоформили папери. А потім шило вилізло таки з мішка. З однієї контори попросили старих фірмачів, щоб уже нові засновники оформили деякі документи і назвали (може по наївності) осіб.

Здогадалися, хто там уже в засновниках? Правильно, і „голова”, і „секретар”. Отже обидва Вітьки тільки з тієї напівзлодійської оборудки стали власниками земельки 0,6 га, а ціна однієї „сотинки” – десять „штук” у.о. Отже 600 „штучок” ще поклали в кишеньку. Чуєте, правоохоронці? Якщо так, то відгукніться, чи таки почекаємо вже нової влади і нових „охоронців”. Тоді якщо не до зустрічі, то до побачення.

Трибуна

 

05 березня 2006р. -->