Померла відома ужгородська мисткиня Тереза Чувалова

Про це у мережі “Фейсбук” повідомив член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Петро Ходанич: Слово про Терезу Чувалову. Справжньою несподіванкою у час Водохреща стала звістка про відхід у вічність Терезії Чувалової (у дівоцтві Лутак). Відома гобеленниця, живописець народилася в родині Ужгородських вчителів 8 лютого 1942 р..

Було важке повоєнне дитинство, але душу зігрівало мистецтво, Терезка навчалася у знаменитій студії образотворчого митецтва С.З.Баконі. Її учнівські твори експонувалися на виставках дитячої творчості у США, Японії, Індії, Канаді, Франції, Угорщині, Чехословаччині. Старша сестра Едіта (Едіта Медвецька, заслужений художник України) на той час вже здобувала мистецьку освіту у Львові.

Після закінчення школи Терезка так само стає студенткою Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва, де вчиться майстерності у відомих митців: Е.Миська, К.Гуторова, В.Монастирського.«Рідне Закарпаття» – така назва її дипломної роботи, це великий вовняний килим з постатями чоловіка і жінки у закарпатських народних костюмах, з виноградами, боклагами, топірцями, елементами вишивок.

Започаткована у цьому творі поліфонія стане своєрідним стрижнем у подальшій творчості майстрині. Це було своєрідним викликом, коли офіційна влада закликала зображення до пафосу, героїзму так званих «строєк комунізма», але відстояв тему керівник проекту «незламний націоналіст» Роман Сельський, щойно Терезка повернулася з дипломом до рідного Ужгорода (1968), як місто заповнила радянська армада, яка в середині серпня ринула в Чехословаччину придушувати повстання.Молода художниця починає працювати в Закарпатському комбінаті Художфонду України. Звичайно, продовжувати так звані «націоналістичні теми” було зась.

І тут вона звертається до народного мистецтва, створює серію авторських вовняних ліжників, чимало з них згодом тиражувалися майстринями в с. Річка на Міжгірщині, де знаходився своєрідний цех ліжникарства Художфонду. Саме ці твори принесли їй визнання, вони експонуються на чисельних художніх виставках у Києві, Москві, Будапешті, Кошіце, молоду мисткиню приймають у Спілку художників.Кольорова гама Терезії Чувалової – це більше 400 відтінків шерсті.

Я мав за щастя працювати поруч нею у майстернях Художфонду, і мене завжди дивувала її невтомність пошуку композиції, деталі, тональності. Вона особисто фарбувала вовну, та хімія позначилася на її здоров’ї, доводилося лікуватися, а вона вперто творила свої гобелени.

Справжніми вершинними творами українського гобелену можна назвати її твори «Грай, трембіто, грай!» для будинку культури профспілок в Ужгороді (1982), «Сучасний театр» (1986) для Закарпатського облдрамтеатру. Це композиції розміром у кілька десятків квадратних метрів, вони вражають своєрідною сюжетністю, вишуканими композиціями, багатством кольору.Робота з вовною далася взнаки і художниця врешті була змушене відійти від виснажливої і трудоміської праці.

Вона береться пензель і творить вишукані натюрморти, пейзажі, жанрові композиції.Миловидна і тиха, Тереза Чувалова вирізнялася серед художницької братії високим інтелектом, вражала художницькою інтуіцією, неперевершеним колористичним відчуттям.Я мав за щастя писати про її творчість статті, кожна з проведених з нею зустрічей приносила щось нове у розумінні філософії творчості, Терка, так ми називали її, щиро ділилася таємницями творчості…Світла память великій мисткині.