Марина Попович-Павлік презентувала нову збірку на «Письменнику за прилавком»

9 грудня у книгарні «Кобзар» був черговий день акції «Письменник за прилавком». Вдруге участь у заході взяла поетеса Марина Попович-Павлік, презентуючи збірку «Рівновага».

«Цю книгу я написала за півтора місяця. Напрацювання вже були, проте після дзвінка відомого видавця Бориса Кушніра, пришвидшила темпи у зв’язку з його майбутньою відпусткою», – каже Марина Попович-Павлік.

Поетка стверджує, що акції на кшталт «Письменник за прилавком» є потрібними, адже автор завдяки їм має змогу активніше працювати над собою. У мене таке самовдосконалення відбувається не лише на рівні поезії, а й танців. Пані Марина каже: «Мій найперший слухач – Віктор Шостак – керівник ансамблю, учасницею якого я є».

Діти і книги в один час?. Адже презентація «Коні мої нековані» була на 15-річчя старшого сина, а 1 грудня – у меншого сина день народження та жаданий дзвінок від редактора, щоб забирала доробок з друкарні. Старший син, за словами пані Марини, зазначає: «Я трошки інакший, але все одно тобою пишаюся».

За час карантину авторка була вдома – працює суто над своєю творчістю та сім’єю. Навіть у віршах констатує, що забула пестити й приділяти стільки часу дітям, скільки би варто. Зауважує, що «Якщо Бог нагородив талантом, то дасть і тих, хто буде його цінувати». І справді, сама ж пані Марина підтверджує попередню думку: «Людину дуже легко зламати. Щоб цього не сталося, потрібно вміло підтримувати. Я дякую Богу за те, що він оточив мене такими людьми, які мені неодноразово нагадують про моє покликання. Щоранку отримую від читачів у месенджері повідомлення: коли ж можна ознайомитися з новим віршем?»

Як і всі творчі люди, Марина Попович-Павлік не має точного часу на втілення задумів. Зауважує: «Можу й посеред ночі прокинутися й занотувати. Головне – зробити це відразу, щоб думка не відлетіла, а я не шкодувала». Із усмішкою на обличчі згадує подарунки Віктора Андрійовича у вигляді трьох блокнотів, які, як він наголосив, «потрібно покласти в різні місця:куди дійде – там і запише».

«Бувало, місяцями не нотувала нічого, а одного разу – 15 віршів за день. І всі вони були різної тематики, написані різними віршованими розмірами, з різним настроєм. У мене є дуже вагомий важіль у роботі – друзі, які телефонують і нагадують: пиши!»

Від відвідувачів були щирі побажання й прохання створити дитячу поезію. А ми, своєю чергою, зичимо Марині Попович-Павлік не залишати роботу над збірками й виконати прохання авдиторії!

Ірина Неменуща, Медіацентр УжНУ