Простір, де до доброго читача дійде добра книжка: В Ужгороді біля бібліотеки знову відкрили пункт буккросингу

У багатьох вдома є переповнені книжкові полиці чи вже навіть стоси літератури, до якої ніяк не доходять руки. Інколи прочитані книги не приносять задоволення, але ідей, куди їх пристосувати, нема чи навпаки – настільки подобаються, що хочеться поділитися цим творінням із усім світом. Для цього вигадали буккросинг (bookcrossing) – безкоштовний обмін книгами чи, як це називають самі буккросери, «звільнення» книжок.
Історія цього цікавого процесу почалася ще у 2001 році, коли американець Рон Горнбекер затіяв експеримент – він залишив у холі готелю кілька десятків книг із пояснювальними записками до подальших дій. Всього за кілька місяців вдалося створити цілу спільноту книголюбів, яка налічувала сотні користувачів. Сьогодні ж у світі мільйони буккросерів, особливо популярним цей напрям став у США та Західній Європі, зокрема і в Україні.

Є декілька різновидів буккросингу:
- класичний – коли треба зареєструватися на спеціальному сайті, де ведеться облік і кожній книзі присвоюють код. Потім цю книгу необхідно залишити у громадському місці, а людина, яка її знайде, повинна виконати всі інструкції, залишені у книзі, і також зареєструватися на сайті. Таким чином можна відслідковувати маршрут книги;
- пересилання книг поштою, інколи між різними країнами чи навіть континентами. Тут також є декілька варіантів: букрей – книга не повертається до буккросера, який її "відпустив", та букринг – вона повинна повернутися до власника;
- безпечні місця – шафи, полиці, будки, де можна просто залишати свої книги і брати наявні.
Саме таке «безпечне місце» знову запрацювало біля ЗОУНБ. Бібліотекарка Неля Остапів розповіла про попередні спроби запровадити буккросинг у бібліотеці: «Біля бібліотеки пункт буккросингу встановили 2015 року, до 70-річчя. Тоді ідея була реалізована повністю, працювала. Але не всі готові ділитися, окрім брати, особливо коли «нове і безкоштовне». Нульових спроб було більше трьох – заповнити книгами, які можна вільно забирати, ніде не записуватися, не платити грошей, не повертати. Але склалося так, що деякі мешканці, котрі торгують книгами на базарах чи певних точках міста, просто в один момент нахабно «згрібають» книги , а ми не в змозі щоразу заповнювати пункт книгами».

Нині ж експеримент здається вдалим, оскільки пункт успішно функціонує. Вагомим моментом є її наповнення якісною літературою:
«Важливо – яку саме книжку ми пропонуємо. Постійно контролюємо, щоб у пункті не стояли видання, що пропагують якісь антидержавницькі чи ще гірше – антигуманістичні цінності, щоб не було видань порнографічного характеру, бо доступ вільний (особливо для дітей), ставимо підручники, словники, за можливості – зошити для вивчення іноземних мов, які дарують бібліотеці читачі… Є люди, які приносять, здебільшого, власні колекції книг 70-80-х років, серед яких більша частина – література з маркерами комуністичної ідеології, але часом трапляються й гарні видання світової класики чи українських письменників – майже все російською (з років видання зрозуміло, чому). Головне – попит є. Важко досі придумати, як забезпечити добросовісного читача комфортними умовами функціонування цього буккросингового пункту», – ділиться переживаннями пані Неля.
На питання про мету відкриття буккросингового пункту бібліотекарка відповідає дуже просто:
«Бібліотеки завжди мають одну мету – просвітництво. Наш обов’язок – забезпечити інформацією користувача будь-яким доступним для нас методом, показати, що доступ до книжки може бути різним – якщо не можеш купити, не хочеш позичити у бібліотеки книжку, то ми запропонуємо тобі її просто на вулиці… Робота триває, поки хтось докладає зусиль. Розчарувань щодо чиєїсь недоброчесності вже давно немає. Є бажання створити простір, де до доброго читача все ж дійде добра книжка, і нехай це буде ще сотня спроб, ми готові над цим працювати!»
Тож діставайте з полиць власні книги, хай не припадають пилюкою, краще віднесіть їх у пункт буккросингу будку до ЗОУНБ ім.Ф. Потушняка, за адресою: Пр. Свободи, 12. Адже вони можуть подарувати ще комусь купу натхнення, вражень чи просто затишні осінні вечори. А ви, можливо, знайдете там щось, що припаде вам до душі. У будь-якому разі «звільнивши» старі книги, з’явиться можливість впустити нові.
Олашин Марина,
студентка 2 курсу магістратури факультету журналістики
Львівського національного університету ім. І. Франка
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Історія одного пам’ятника в Ужгороді: «Весна» Михайла Михайлюка
- Писанки, паска й обряди: особливості Великодня на Закарпатті
- Як святкували Великдень на Закарпатті: традиції та вірування
- Богдан Андріїв: "Щиро вітаю всіх християн, які сьогодні відзначають Світле Воскресіння Христове!"
- Чому у 2026 році Великдень святкують у різні дні та чи можлива спільна дата
- Народні традиції, що лікують: на Закарпатті Захисники виготовляли великодні елементи декору
- Ужгород готується до піку цвітіння сакур
- Як готують традиційну закарпатську паску?
- В Ужгородському скансені буде новий об'єкт — німецька (швабська) каплиця зі Жденіївської громади
- Втрачений Ужгород: як на початку століття Великдень святкували
- Графік проведення пасхальних богослужінь та освячення пасок 4-5 квітня в Ужгороді
- Історія одного пам’ятника: Йосип Бокшай і Адальберт Ерделі
- Закарпатська обласна станція переливання крові повідомляє про ГОСТРУ потребу в донорах крові усіх груп
- Ужгород наприкінці ХІХ століття: в мережі показали унікальні фото
- Середньовічна крамниця-кав’ярня «Zelo»: кава на травах і пряне молоко в серці Ужгорода
- Відновлення внутрішнього балансу через глинотерапію: поліцейські Закарпаття провели сеанс реабілітації для ветеранів
- Історія одного пам’ятника: Олександр Духнович
- Ужгород у передчутті сакурового цвітіння: місто вже наповнюється весняними барвами
- Втрачений Ужгород: музеї та цінності, які втратило місто
- Квітковий сезон стартував: що вже цвіте в ботанічному саду УжНУ

До цієї новини немає коментарів