Як виглядають і чим особливі дерева, які пропонують обрати для висадки на площі Петефі

1. Ліквідамбар смолоносний, амброве дерево (Liquidambar styraciflua).

Ліквідамбар смолоносний - велике дерево (кількадесят метрів заввишки), дуже декоративне в осінній період. Інша назва цієї рослини - ліквідамбар стіраксовий.
Стіракс, ароматна смола, виділяється з пошкоджень на корі.

Пірамідальна крона цього дерева восени забарвлюється в численні жовто-багряні відтінки з дуже гарними кольоровими переходами. Влітку воно теж виглядає привабливо: його велике листя нагадує листя клена, а крона відрізняється природною симетрією. Завдяки фантастичним наростам кори дерево матиме чудовий вигляд взимку.

Дуже ефектно виглядає осіння алея, обрамлена двома рядами амбрових дерев.
2. Золотий дощ звичайний (Laburnum anagyroides).
Високий кущ або не дуже високе деревце заввишки до 5–7 м з піднятими вгору або розкидистими гілками. Пагони пухнасті сіро-зелені. Квіти рослини звисають униз жовтими гарними великими кистями, що досягають довжини 30-50 сантиметрів, чому і отримав свою другу назву «золотий дощ». Квіти характеризуються приємним ароматом. Цвітіння починається з середини травня і триває близько місяця.

Має дуже тверду деревину з гарним звивистим рисунком, коричневого чи жовтувато-коричневого забарвлення.

Цінується як високодекоративна рослина за рясність і красу спадаючих квітів; широко використовується для посадок в садах і парках, а також створення чудових ландшафтних композицій.
3. Клен гостролистий (Acer platanoides).

Листопадне дерево до 30 м заввишки з густою, правильною, широкоокруглою формою крони. Зростає швидко, щорічний приріст у висоту 45-60 см.

Листя велике, блискуче, темно-зелене, восени забарвлюються в жовті тони.
4. Кельрейтерія волотиста, золотий дощ волотистий, хибне мильне дерево (Koelreuteria paniculata)
.jpg)
Хибне мильне дерево зазвичай буває висотою до 10 м, дуже декоративне дерево з парасолевидною кроною.
Дерево зимостійке, при цьому любить тепло і сухість, посухостійке.

На тлі непарноперистого листя дуже ефектно виглядають величезні яскраво-жовті волотисті суцвіття.

Після рясного і тривалого цвітіння з'являються плоди-коробочки, що нагадують фізаліс, але оригінальної трилопатевої форми. Спочатку блідо-зелені, потім поступово вони набувають рожевого забарвлення, а засихаючи, тримаються на дереві всю зиму. У цей період дерево виглядає ще більш незвично і декоративно. Час цвітіння: серпень - вересень.
5. Каркас західний, залізне дерево, кам'яне дерево (Celtis occidentalis).
Високе дерево діаметром до 1 метра, покрите темною, грубо тріщинуватою корою, що дуже цікаво виглядає.

Приваблює статура дерева, довговічність (уявіть, може сягати віку до 500 років!), морозостійкість, невибагливість до ґрунту, гнучка пристосованість до кліматичних умов (від Одеси до Карпат).
Середня висота кам’яного дерева становить 10-35 метрів (залежить від виду). Його листя несиметричні й прості, мають довжину близько 15 см. Форма овальна і злегка загострена, по краях мають зубчики з жилками.
Вирощується в тому числі і як декоративна рослина. Цінується за приголомшливу стійкість до посух.
6. Сакура (Cerasus serrulata).
Про сакуру в Ужгороді й писати особливо не треба. Серед красиво цвітучих багаторічних деревних рослин вона по праву займає чільне місце. Вирощують її заради розкішних квіток, які навесні покривають дерева суцільним шаром рожевого цвіту.

Дерево сакури виростає в середньому до 8 метрів (залежно від виду може бути нижчим чи вищим). Початок, закінчення і тривалість цвітіння залежить від температури та опадів.

Нагадуємо: Ужгородська міська рада цікавиться думкою ужгородців про вид дерев, який варто висаджувати на площі Шандора Петефі.
Публічна консультація триватиме до 25 жовтня включно. Зробити вибір можна онлайн або через смс, виконавши інструкцію на фото.
Посилання на голосування https://vdmk.org/4978
До теми
- Втрачений Ужгород: загадка найстарішої замкової фрески (Фото)
- Більше 500 унікальних екземплярів і століття історії: де побачити колекцію фотоапаратів в Ужгороді
- «Традиційні головні убори та зачіски Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.»: книжка за донат
- Олександр Михалко: характер, сильніший за страх
- Рятувальники навчають дітей Ужгорода важливих правил життя
- Втрачений Ужгород: життєві картини, побачені з мосту
- Тут знають всіх учнів по іменах: як живе ужгородська школа №13
- Михайло Гаврилець: «Проктологія – це не про страх. Це про якість життя»
- Кнопки термінового виклику поліції: як працюють, в яких населених пунктах є на Закарпатті
- Щаслива статистика: в Ужгороді у лютому народилися 170 малюків
- Понад 82 тисячі випадків від початку сезону: яка ситуація з грипом та ГРВІ на Закарпатті
- Втрачений Ужгород: правила корчм і кав’ярень XIX століття
- Про що писали газети 100 років тому (лютий)
- Багатогранний Роман Мурник: любов до металу та скульптур
- У Закарпатській області всі станції переливання крові працюють в особливому режимі
- Чеський журнал «СAS» написав про закарпатських чехів та словаків
- "Герої серед нас": вечір пам'яті військовослужбовця Сергія Кузнєва провели в науковій бібліотеці УжНУ
- Меморіальна дошка владики Мілана Шашіка в Ужгородському скансені
- Музеї творчості художника Володимира Микити: як доньки митця популяризують його спадщину
- Десерт без цукру: як в Ужгороді в «Cake studio» створюють нову культуру солодкого

До цієї новини немає коментарів