Прожиті роки — це велике багатство!

Олександру Федоровичу Щуріну (на світлині) 29 травня виповнилося 93 чудових роки. У народі говорять, коли тобі за вісімдесят, то кожен прожитий наступний рік – це не що інше, як ювілей. Аби привітати ветерана Другої світової війни і органів внутрішніх справ полковника міліції у відставці із днем народження, в село Бене до нього навідалися начальник сектору кадрового забезпечення Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Віктор Галамба та голова ветеранської організації Іван Паук.
Іменинник радо зустрів гостей і підкреслив, що очікував їх із нетерпінням і був твердо впевнений, що вони й нині не обминуть його оселю. Адже не одне десятиліття колишні колеги по службі вітають його із уродинами та за здоров’я разом з ним піднімають келих, наповнений сонячним і ароматним напоєм, приготовленим власноруч. Не дивлячись на прожиті роки, він виглядав він доволі весело і по-святковому, сповнений сил, енергії та оптимізму, він із великим задоволенням ділився спогадами про війну та багаторічну і бездоганну службу у ОВС.
Варто зазначити, що віддав їм понад 30 календарних років, а його загальна вислуга (разом із армійською) становить майже 40 літ. Розпочинав її в післявоєнний період, як тільки демобілізувався із лав Збройних Сил колишнього СРСР. Спочатку обіймав посаду дільничного інспектора, а коли було відкрито лікувально-трудовий профілакторій, його скерували для подальшого проходження служби в цьому специфічному закладі. Аж до виходу на заслужений відпочинок він обіймав посаду чергового помічника начальника лікувально-трудового профілакторію (ЛТП). Як відомо, примусове лікування від алкоголізму впродовж одного-двох років у ньому одночасно проходили понад 300 осіб, переважно із Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Деякі з них мали по декілька судимостей, у тому числі за скоєння тяжких злочинів. Але це зовсім не лякало фронтовика, який, як-то кажуть, неодноразово дивився смерті в очі.
Загартований у боях Другої світової війни, цей справжній офіцер, які б посади не обіймав, завжди до виконання покладених на нього службових обов’язків відносився чесно, сумлінно та добросовісно. Найвищим досягненням у службі вважає присвоєння йому високого офіцерського звання старшого начальницького складу – полковника міліції у відставці. Стверджує, що форму одягає дуже рідко, але у державні та професійні свята не цурається її приміряти і появитися перед громадою. Насамперед пишається нею під час щорічних святкувань Дня Перемоги, котрий, за його твердженням, є одним із найвеличніших і найрадісніших свят. До дня ветерана ОВС на його погонах також яскраво виблискують три великі зірки, а на грудях красуються медалі й інші відзнаки, отримані у Збройних Силах та у органах внутрішніх справ. Він ними дорожить, бо вважає, що отримав їх заслужено і справедливо.
До речі, полковник міліції у відставці Олександр Щурін – частий гість особового складу як нинішнього відділу поліції, так і в минулому райвідділу міліції. На його бойових і трудових подвигах у вартових правопорядку виховується любов до обраної ними професії, мужність і героїзм, відданість інтересам української держави і її народу, безкорисливий захист конституційних прав і свобод громадян.
Вітаючи іменинника із 93-ю річницею з дня народження, кадровик В. Галамба від імені полковника поліції Є. М. Калитича висловив йому слова щирої вдячності за багаторічне перебування у строю, бездоганну службу в органах внутрішніх справ і побажав довгих, здорових і щасливих років життя. О. Ф. Щуріна нагороджено Почесною грамотою відділу, цінним подарунком, йому вручено йому букет живих червоних троянд, які символізують високу повагу до ветерана міліції.
Дай Боже, щоб він ще довго був серед нас!
Іван ПАУК, голова ветеранської організації Берегівського відділу поліції
До теми
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- "Ворог веде себе не по-людськи. Це скотина в обличчі людини": боєць 128 бригади Олександр з позивним Айдар
- 112 учасників, 115 000 грн для ЗСУ: Tolk взяв участь в Uzhhorod Half Marathon 2026 як найбільша команда півмарафону
- Ради ВПО: інструмент впливу чи формальність
- “Смугасте поповнення”: у Карпатах зняли цілу родину диких кабанів у нічному лісі (відео)
- Як чарівники із Благодійної організації "Знак надії" перетворюють переселенців на магів
- «Мав бронь, але пішов на фронт: історія 51-річного військового 128-ї бригади, який став піхотинцем»
- Народні традиції, що лікують: на Закарпатті Захисники виготовляли великодні елементи декору
- Офіцери 128-ї бригади відвідали побратимів, які повернулися з полону
- Захищав Україну на Сумському, Харківському та Запорізькому напрямках: історія нацгвардійця Владислава Бурханова
- «Дядя Вася»: спокій та позитив серед війни. Історія бійця 128-ї бригади
- Психологічні наслідки війни: в Ужгороді обговорили масштаби проблеми
- Відновлення внутрішнього балансу через глинотерапію: поліцейські Закарпаття провели сеанс реабілітації для ветеранів
- Як політолог з Ужгорода став командиром екіпажу БпЛА на передовій
- «Наше завдання — стримувати ворога»: як на фронті тримають оборону поліцейські-мінометники із Закарпаття
- «Не маємо права на помилку, — воно дуже жорстке по відношенню до нас», – начальник вибухотехнічної служби поліції Закарпаття про роботу підрозділу
- Позивний “Імпорт”: як IT-фахівець із Чехії став оператором дронів у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді
- «Якби не відкрив вогонь — було б гірше»: військовий 128 бригади, водій-механік M113 збив ворожий дрон і врятував екіпаж
- Олександр Михалко: характер, сильніший за страх
- Один проти тринадцяти: історія бійця 128-ї бригади, який у бою під Дебальцевим знищив 13 ворожих піхотинців

До цієї новини немає коментарів