„ГКЧП” по-баранинськи

То кого, зрештою, вони обслуговують? Свіжий приклад і надзвичайно показовий, а саме – події в Баранинській сільській раді минулого четверга. Те, що село Баранинці (біля яких Ужгород – влучно колись так визначив нинішній голова села Павло Чучка), як і всі села, що поряд з обласним центром, є ласим шматком для „бізнесменів,” і це не секрет.

Битва на виборах минулої осені засвітила ціну депутатських крісел і Голови села. На зібранню громади Баранинської сільради, що проходило позавчора і про що ми поведемо бесіду, було, між іншим, і засвічено, як формувались округи в селах, що належать до зазначеної сільради. Зрозуміло, що все робилось, аби провести „своїх”, бо кількість будинків, наприклад, в окрузі власне Баранинців була набагато більшою, як в тому ж Барвінку чи Підгорбі. В „головному” селі сільради проживає жителів більше, як у решти трьох (Барвінок, Довге Поле, Підгорб), що входять до складу громади, а депутатів всього – 9 із 21. Тоді і виборчі комісії, і ці ж правоохоронці не запримітили порушень. Але ні для кого не секрет, хто був „куратором”, хоче таким бути й надалі.

Сільрада була вотчиною регіоналів, і це факт, який не потребує доказів. Відомо і всім радам, і Ужгородській районній, де ніби напарник по демократії і голова адміністрації, відомо обласній раді і всім ра-йонним правоохоронцям, і нашому прокурору, що новообраний голова села пан Чучка не міг більше як півроку зібрати і провести сесію, вибрати виконавчий комітет. Про це він інформував всі вищезазначені владні і правоохоронні контори. Було якесь реагування? Як би не так. Ясна річ, наші доблесні „прокуратори” шукали, і це вже нині стало очевидним, зачіпок в чинному законодавстві. А не це треба було робити, бо аж 23 рази намагався пан Чучка сформувати сільський уряд, але керовані кимсь регіонали успішно валили процес. А є, між іншим, норма – сесія сільрад має збиратися не рідше як один раз у три місяці, а остання була (вірніше, чергова спроба) аж 7-го вересня. Знали про це „прокуратори”? Знали. А хіба не могло їх це насторожити, а якщо десь не доходило до свідомості щось з місцевого законодавства, то можна було б собі нагадати про певний норматив для Верховної Ради: там якщо протягом місяця не збереться сесія, то парламент має бути розпущений, і не інакше. Адже держава повинна жити, жити і функціонувати мають і Баранинці із своїми бідами і проблемами.

Але влада і правоохоронці, як оглухли. Всі чекали, а хто кого. Хто там на Печерських пагорбах буде першим, тоді справно „лягти”, прогнувшись у звичній позі.

Щось, може, не так, кохані стражі закону?

І ось минулого четверга єзуїтство нашого владного і правоохоронного громаддя показало зуби. Нашвидкоруч з порушенням всіх вимог регіонали на чолі із своїм февником і челядниками з райпрокуратури вчинили таке собі баранинське „ГКЧП”.

Про це відомо і про це із величезним гнівом говорилось на зібранні громади, що проходило позавчора в актовому залі Баранинської сільради. Не було там ні прокурорів, ні „гекачепістів”, вони, схоже, не в ладах з громадою, на права якої, власне, замахнулись. Ризикована то є справа ігнорувати думкою громади, і тому дивує позиція нардепа і головного регіонала в області. Дивно, бо навряд чи центральні партійні органи схвально оцінять отой дерибан. Як відомо, рейтинг Партії регіонів падає і ото „ГКЧП” явно не додасть авторитету. Хіба в декого появилась думка, що януковичі – навічно. Якщо так, то дуже хибна. Зрештою, про справи в Баранинцях, кажуть, вищі партійні структури ПР вже поінформовані.

Розкиньмо мізками, бо справа, власне, в тому, що села, які входять до сільради, не можуть бути в заручниках десятка з лишнім осіб. А тим часом у селах процвітає злодійство, бандитизм з відстрілом і травлею собак, які охороняють хижі селян. Виключно на псів, виходить, люди почали надіятись. Про оці всі неподобства громади вповіли присутнім на позавчорашньому зібранні працівникам райвідділу МВС пану Свадебі і пані Годя. Працівники райвідділу пообіцяли допомогти селянам навести лад у селі. Розмова була відвертою і щирою і вселила надію в селян.

Це радує. Але прикро, що з прокурорських челядників ніхто не з’явився, бо друга половина зібрання була, власне, по суті отого „ГКЧП”. А так охрестили дійство минулого четверга самі селяни, і треба відмітити – влучно.

Так ось, звернувшись до громади, пан Голова Павло Чучка просив і поради, і підтримки. Й отримав і одне і друге, бо зал, „набитий” по зав’язку, де воістину яблуку ніде було впасти, одноголосно підтримав „Рішення жителів територіальної громади Баранинської сільської ради”, де йдеться:

„Рішення жителів територіальної громади Баранинської сільської ради.

Ми, жителі Баранинської сільської ради, обурені бездіяльністю депутатів сільської ради. З часу обрання більшість депутатів нехтує своїми прямими обов’язками. Навіть більше – вони роблять все, щоб заважати нормально функціонувати сільраді. За дев’ять місяців депутати так і не затвердили виконком та не обрали секретаря сільради, натомість вони звертаються до прокуратури з вимогами покарати за це голову села Чучку П.П. Мало того, що депутати не з’являються на засідання ради, вони ламають всі спроби голови сільради зробити щось корисне для села.

Зважаючи на це, ми, жителі Баранинської сільради, керуючись Конституцією та законом України про місцеве самоврядування, приймаємо рішення висловити недовіру депутатам сільської ради та, відповідно до законодавства, провести вибори нового складу сільської ради”.

Ось так, а ще від пана Чучки подана до суду позовна заява на „відповідача” – Ужгородську міськрайонну прокуратуру (прокурор п. Штефанюк І.М.) – з вимогою скасувати „Подання”, яке спрацювало детонатором на отому уже зазначеному "ГКЧП"і. Бо, воістину, виходить чистої води абсурд, де в зазначеному прокурорському опусі йдеться про „грубе ігнорування депутатами Баранинської сільської ради”, а „оцінку” слід дати Голові ради.

І перебіг подій у Баранинцях такий: на 9 лютого призначено збори щодо формування ініціативної групи стосовно розпуску нинішньої сільської ради, а на 13-е лютого – сесію ради.

Життя вирує, і, схоже, жителі Баранинців таки постоять за себе, і мусять. Бо, не навівши ладу в себе вдома, годі сподіватись на гаразди в державі.

"Трибуна"

 

02 лютого 2007р. -->