РУХ ДО ЄВРОПИ СПИНОЮ УПЕРЕД

У команди же прем’єрської зовнішньополітичні орієнтири дуже суперечливі: настрої в один бік, прагматичні розрахунки – в інший, обставини потічної політики – в третій. За цих умов зовнішня політика України залежить не так від чиїхось суб’єктивних прагнень і оцінок, як від суто об’єктивних моментів. Її визначають економічні інтереси і наявний баланс сил серед наших сусідів. Тому наша зовнішня політика ще менш передбачувана, ніж внутрішня.

Інтерес же до її перспектив у широкої громадськості дуже великий. Особливо на Закарпатті, яке тисячами ниток зв’язане і зі Заходом, і зі Сходом. Не дивно, що при Закарпатському державному університеті діє навчально-науковий інститут філософії та євро-інтеграційних досліджень (ІФЄД), очолюваний І.Артьомовим. Днями він провів міжнародний круглий стіл “Україна на перехресті геополітичних інтересів: сучасна українська геостратегія”.

С.Мітряєва відзначила, що Україна переживає затяжну системну кризу з прискореністю і непередбачуваністю всіх процесів. Україна стає предметом маніпуляцій не тільки з боку США, Євросоюзу і Росії, але навіть з боку окремих корпоративних угруповань усередині цих потуг. Наша держава – таке собі поле, на якому інші з’ясовують стосунки між собою. При цьому на міжнародній арені загалом посилюються загрозливі тенденції. Старі альянси не відображають нових реалій, термін “війна” лунає усе частіше – не як публіцистичне перебільшення, а саме як термін. Його вкинуто у публічний простір України. Все частіше йдеться про різні економічні війни проти неї – газову, м’ясо-молочну, трубну.

Ми втягуємося у глобальні процеси, котрі дехто визначає як Четверту світову війну (Третьою була “холодна війна”), формально розпочату терактами 11 вересня 2001 р. Відбувається розширення кола гарячих точок нашої планети. За цих умов вигідніше контролювати ресурси, ніж стратегічно вигідні території. Головна боротьба ведеться за контроль над енергоресурсами, ведеться війна у кіберпросторі. Реальностями стає те, що ще кілька років тому вважалося предметом наукової фантастики. Поки Четверта світова маскується під глобальну війну проти міжнародного тероризму, проте все відчутнішим стає відновлення реалій “холодної війни”. Захід досі не може зрозуміти, як йому поводитися щодо Росії, що і є визначальним у його ставленні до України. Остання опинилася у своєрідній прифронтовій смузі боротьби за високі технології. Склалася загроза зовнішнього управління нашою державою. Євроромантизм минає, розгортання ЄС на Схід згортається. Всупереч домовленостям Вашингтона і Києва про вступ України до 2008 р. до НАТО, зараз короткотермінова перспектива вступу малоймовірна. Рівень інформованості наших громадян про НАТО вкрай низький. Зовнішній політиці бракує цілеспрямованості й скоординованості. Україна втрачає своє геополітичне і геоекономічне значення в очах Кремля. Великою мірою це відбувається через нашу внутрішню кризу, невизначеність всередині трикутника “президент – прем’єр – парламент”. Якщо події розвиватимуться так же і далі, це може призвести не тільки до оформлення територіального розділу України на Схід і Захід, а й до громадянського конфлікту. Тим часом глобалізований світ вже живе в іншій матриці, ніж кілька років тому. Людство входить у нову хвилю ренесансу, де народ стає справжнім творцем історії. Україні до цього ще далеко, вона потребує уряду національної консо-лідації і чіткої зовнішньополітичної стратегії.

Представник МЗС в Ужгороді І.Баранчик підкреслив значну зацікавленість європейських структур у поступі нашого краю до світової цивілізації. Вони здійснюють тут різноманітні економічні проекти, надають організаційно-правову допомогу при проведенні виборів. Ведуться дуже складні роботи для виконання положень Гельсінської угоди щодо вільного пересування людей, виконання угод про реадмісію (нелегалів). Необхідною є нова база відносин Україна – ЄС. Слід думати про середньострокові перспективи нашої інтеграції, розбудову глибинної ВЕЗ, розширення співпраці у сфері енергопостачання. В новій угоді має бути чітко записано положення про можливість вступу України до ЄС. За два останні роки Україна наблизилася до стану, який дозволяє ставити питання про членство в НАТО. Україна активно співпрацює з Болгарією, Румунією і Хорватією, що можуть вступити до НАТО вже 1 січня 2007 р. Україні же для реальної євроінтеграції важливо досягти принципових домовленостей з Францією, Німеччиною, Великобританією, Італією й Іспанією, активізувати свої добрі зв’язки з Польщею і країнами Балтії, тісніше працювати зі своїми симпатиками у Скандинавії, Австрії, Нідерландах, вийти на новий рівень відносин з Веймарським трикутником (Франція, Німеччина, Польща) і Вишеградською четвіркою (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина). Взаємини з США розвиваються на базі угоди 1996 р. про стратегічне партнерство. Розвиток же україн-сько-російських відносин є складовою частиною формування єдиного європейського простору без розділових ліній. Одним з пріоритетів має стати і наша співпраця з Туреччиною, котра є членом НАТО і асоційованим членом ЄС. До реалізації подібних завдань і долучається представництво МЗС в Ужгороді, котре є найдавнішим з п’яти подібних в Україні і працює з березня 1992 р.

Генконсул Словаччини в Ужгороді А.Лукачович повідомив, що за два роки його роботи в Україні стратегічна співпраця відбувається у двох питаннях: технології й інвестиції. Він висловив надію, що вступ Словаччини до Шенгенської безвізової зони не сильно ускладнить отримання українцями словацьких віз. Вступ словаків до Шенгену мав відбутися у жовтні 2007 р., але з технічних причин відкладається ще на кілька місяців. Ці ж настрої підтвердив угорський консул, зазначивши, що стосунки з Україною в Угорщині чи не найглибші порівняно з іншими, підписано понад сто угод про двосторонню співпрацю. Навіть після вступу Угорщини до Шенгену мешканці Закарпаття, що живуть за 30-50 км від кордону, матимуть можливість їздити до Угорщини не за шенгенською візою, а за спеціальною карткою. Принаймні, такі плани на сьогодні є.

Проректор ЗакДУ В.Бунда детально інформував про Сьому рамкову програму ЄС на 2007-2013. Це головний фінансовий інструмент Європейської ради – система грантів, які надаються міжнародним спільнотам, науковцям для досліджень у визначених Євросоюзом актуальних наукових галузях.

Відтак з десяток науковців виступили в обговоренні основних доповідей, у гарічій дискусії, тон якій задав директор інституту (колишнього факультету) міжнародних відносин ЗакДУ І.Вовканич, заявивши, що Україна наразі не має ніякої стратегії. Ми абсолютно не знаємо, що буде завтра. Стратегія – це перспектива десятиріч. Хіба вона у нас є? В чому суть безпеки, чи гарантована вона нині? Чи є варіант нейтралітету? Адже важко уявити, як Україна може бути нейтральною у нинішній ситуації. Ми же не Швейцарія, то куди йти? Варіантів тільки два – або Ташкентський пакт, або НАТО. Не можна же постійно розриватися. Треба нарешті чітко вирішити, куди йти. З нами давно уже ніхто не рахується. Ми цікаві сусідам чи великим країнам тільки тоді, як у нас відбувається якесь збурення. Як тільки все заспокоюється, ми знову опиняємося поза увагою. Це результат нашої невизначеності.

Після бурхливого обговорення прийнято резолюцію круглого столу, спрямовану на посилення співпраці ужгородських науковців з аналогічними структурами у Словаччині й Угорщині, аби домагатися від української влади необхідної чіткості у стратегічних питаннях, допомагати їй у цьому, забезпечувати рух України у необхідному їй, а не комусь іншому напрямку.

Сергій ФЕДАКА
Трибуна

 

13 грудня 2006р. -->