В Ужгороді презентували книги про Карпатську Україну

Ідеться про видання Олександра Пагірі "Карпатська Україна в документах Другої Речі Посполитої", Олександра Олеся "Євангеліє Карпатської України", Олександра Мальця "Громадсько-політична діяльність Яцка Остапчука", польських дослідників Міхала Ярнецкі й Пьотра Колаковскі "Український П’ємонт" на політичній шахівниці: Закарпаття в період автономії 1938-1938". Презентацію провели напередодні 87-ї річниці проголошення Карпатської України. Детальніше — читайте в матеріалі.

Організували захід за програмою проєкту "Українське військо — символ звитяги", яку проводить група цивільно-військового співробітництва Закарпатського ОТЦК та СП.

За словами письменника й журналіста, а нині військового Олександра Гавриша, презентація відбулася в рамках серії зустрічей. Одна вже відбулася й була присвячена українським січовим стрільцям на Закарпатті.

"Такі наші заходи ми завжди присвячуємо нашим героям. Сьогодні теж будемо згадувати одного з них, якраз дослідника Карпатської України, історика Тараса Гайдука, нагородженого орденом за мужність третього ступеня. Тож, мені здається, що ця лінія від січових стрільців, через Карпатську Січ і до Збройних Сил України, абсолютно зрозуміла, пряма. Війна продовжується, вона вже триває понад 100 років, по суті", — каже Олександр Гавриш.

Про видання польських дослідників Міхала Ярнецкі й Пьотра Колаковскі "Український П’ємонт" на політичній шахівниці: Закарпаття в період автономії 1938-1938" говорив доктор філологічних наук Іван Зимомря, який переклав видання з польської, працював над цим протягом двох років:

"Я побачив, наскільки цей погляд історично об'єктивний, все-таки має певний сентимент до українців, до нашого краю. Міхал Ярнецкі часто приїжджав до Ужгорода. Він захоплюється нашим краєм. І, власне, коли 2017 року вийшла ця книжка, 2018 вона вже мала неабиякий успіх. Автори відзначені премією польського товариства істориків. І мені було цікаво почитати й перекласти саме погляд не етнічних українських, а саме польських істориків. Тут зазначені документи, тут зазначені архіви. Тобто я щиро рекомендую ознайомитися із цією працею, пізнати погляд польських істориків на наше буття."

Книгу "Карпатська Україна в документах Другої Речі Посполитої" написав військовослужбовець Олександр Пагіря. Олександр Гавриш каже: це вже не перша книга автора, перед цим була "Карпатська Україна в документах через Словаччину". Робота над двотомником тривала п'ять років, три з яких автор провів у складі Сил оборони України.

"Унікальність цього видання полягає в тому, що вперше в українській та іноземній історіографії представлено широкий корпус документів стосовно політики польської держави щодо Закарпаття напередодні Другої світової війни. Участь Польщі в цих подіях розглядається крізь призму українського питання, яке визначало особливу, а то й визначальну роль Польщі в цих подіях. Роль Польщі на Закарпатті була не меншою, а то й більшою, ніж роль Угорщини".

Окрім документів і дослідження, в книгах є 16 унікальних світлин з польських архівів і створено чотири карти.

Про книгу "Євангеліє Карпатської України" Олександра Олеся, яка в оригіналі називається "Книжка без назви", розповів видавець Андрій Ребрик:

"Поезії, які ввійшли в цю книгу, яка отримала цю поетичну назву Євангелія, і це справді прямий відсил до тих Євангелій, які ми звикли знати як біблійні тексти, це свого роду теж такі біблійні тексти, але про Карпатську Україну, написані від лютого до червня 1939 року. Тобто в самій, безпосередньо, в самій події. Ми всі звикли думати, що Карпатська Україна — це політична боротьба, насамперед — це військова боротьба, це якісь громадсько-політичні рухи, це різні колізії, геополітичні і так далі. Але Карпатська Україна — це і культура, і поезія, і мистецтво, і література, і архітектура, і багато іншого".

Ще одна книга — "Громадсько-політична діяльність Яцка Остапчука". Її автор Олександр Малець розповідає: Яцко Остапчук був депутатом Віденського парламенту з 1907 по 1912 рік від Української соціально-демократичної партії. Перед тим він був активіст Руської Української Радикальної Партії, заснованої Іваном Франком, і безпосередньо тісно з ним спілкувався.

"Що стосується Карпатської України, от його син Дмитро Остапчук був директором школи у Кобилецькій Поляні. І ось коли після тих подій на Красному полі почались репресії проти всієї української інтелігенції, він був заарештований і разом з ним був заарештований інженер Литвицький, який був у нього тоді в гостях. Вони були кинуті у концтабір у Бичкові. Школа була перетворена на таку в'язницю, де їх довгий час катували. Потім вивели за село і сказали: "Втікайте". Ну, як вони втікали, їх застрелили, після того жорстоко іще поглумилися над їхніми тілами. Їх поховали прямо там селяни, а потім у 90-му році моя бабця заініціювала перепоховання, тому що будинки розростались і вийшло так, що вони у таких господарських непримітних місцях були. І тоді ми в 90-му році проводили ексгумацію тіл", — говорить Олександр Малець.

Родина Остапчуків, за його словами, розійшлася по всьому світові.

Суспільне Ужгород