Троє військових із інфарктом за добу: у Закарпатському кардіоцентрі показали, як надають допомогу нашим захисникам

З передової – в реанімацію: на жаль, сьогодні такі випадки не рідкість. Серцеві недуги не шкодують ні літніх людей, ні молодь. Та якщо тим, хто в тилу, ще можна вчасно надати допомогу, то для тих, хто на першому рубежі оборони, зазвичай це складніше зробити. Але можливо, і це доводить щоденна робота фахівців Закарпатського кардіоцентру. Сьогодні разом із ними говоримо про цю складну й кропітку роботу: на що звертати увагу, як допомагати і наскільки важливо вчасно розпізнати недугу. 

Чотири захисники з інфарктом міокарда за добу

Буквально в четвер ми зустрічались із Іриною Котляровою, котра сьогодні очолює Закарпатський кардіоцентр, просила її про консультацію для демобілізованого Олександра, котрий після тяжкого поранення прямо в серце почувається дуже зле. Хворого вислухали, госпіталізували, почали обстеження. А ще за день телефонний дзвінок від Ірини Валеріївни:

 «Наталю, такий вчора мали важкий день, що годі й говорити – після вашого візиту ще трьох військових буквально з передової доставили з інфарктом міокарда. Найстрашніше, що двоє навіть не здогадувались, наскільки критична ситуація, що з ними. Якщо вам не важко, давайте ще раз напишемо, на що звертати увагу в такій ситуації – хай частина хоч прочитає, може, запам’ятають, розкажуть іншим чи зможуть вчасно скерувати до лікарів. Бо ж кожне життя нашого захисника – безцінне!» 

Одягаю бахіли, халат, тихенько заходимо в реанімаційну палату. В приміщенні лежать пацієнти, миготять кривими лініями та цифрами кардіомонітори, біля одного молодого чоловіка лікарка з портативним апаратом УЗД обстежує грудну ділянку – там, де серце. Завідувач спеціалізованого відділення інтенсивної терапії та реанімації кардіологічного профілю ЗОКЦКК Роман Мороз каже, що саме так, аби не турбувати пацієнта, за допомогою сучасного апарату фахівець робить діагностику серця хворого.

«Що ви бачите на цьому апараті?» - питаю.

«Перш за все ми бачимо, що тут справді є інфаркт, ось є порушення скоротливості серця в тій зоні, котра постраждала, – розповідає Роман Віталійович. – Практично виходить так, що частинка серця мертва. Наш фахівець з ехокардіоскопічної діагностики Олена Петрівна Плиска якраз аналізує, наскільки ця ділянка велика, а отже, наскільки в перспективі впливатиме на скоротливу здатність самого серця, наскільки добре цей орган у майбутньому виконуватиме свою функцію без пошкодженої ділянки».

Прошу нагадати, що таке інфаркт міокарда, бо ж усі, хто з ним не зіштовхувався, мають доволі загальне уявлення. Роман Мороз розказує:

«Що таке інфаркт? По суті це закриття коронарної артерії, внаслідок чого виникає омертвіння певної зони серця. Якщо пацієнт вчасно звертається, ми можемо відкрити її і врятувати серце чи принаймні зменшити площу інфаркту, тобто, надати кваліфіковану допомогу, щоб максимально покращити якість життя пацієнта в майбутньому. Існує навіть таке поняття, як терапевтичне вікно: якщо хворий звернеться до кардіоцентру впродовж години-двох після того, як виникли гострі симптоми, то може обійтися практично без інфаркту міокарда».

Пече в грудях і віддає в руки чи щелепи – викликайте "швидку"!

«Які перші симптоми має відчути пацієнт, щоб запідозрити інфаркт? На що звернути увагу? Що має боліти? Коли треба телефонувати в «швидку»? – питаю, щоб розуміти ситуацію. 

Роман Мороз пояснює, що перш за все при інфарктові виникає дуже сильний біль посередині грудної клітини:

«Цей біль може віддавати в одну руку чи в обидві, у передпліччя чи плече, навіть у щелепу. Відчуття таке, наче щось затисло в грудях, десь там той біль виник і тримає більше пів години.... Тож якщо виникають подібні відчуття, треба миттєво викликати швидку допомогу, лікарі якої зроблять необхідні обстеження й оцінять ситуацію, щоб розуміти, як діяти далі».

Коли «швидка» привозить хворого у кардіоцентр, то тут одразу роблять коронарографію – по суті, це дослідження судин серця за допомогою рентгену. Цей метод дозволяє лікареві побачити розташування коронарних артерій та виявити звужені чи перекриті судини, а також визначити, яке лікування дасть найкращий результат у кожному конкретному випадку. Якщо є показання – проводиться ургентне відкривання коронарної артерії.

Уже після цього пацієнта переводять у реанімацію, а коли він уже стабільний, його переводять в інфарктне відділення, де й починається стаціонарний етап реабілітації.

Цілодобовий контроль за пацієнтом

Проте ще до переведення у інфарктне відділення за хворими в реанімації відбувається цілодобовий контроль.

Бачу це на власні очі: у великій палаті, розділеній перегородками, ізольованих приміщень немає, всі ліжка проглядаються, біля кожного тихенько дзижчать монітори. Спостереження за пацієнтами (як і за датчиками кардіомоніторів) здійснює медсестра, котра не виходить із приміщення, а також лікар в ординаторській. Завідувач відділення має екран з монітором ще й у себе в кабінеті, каже, всі ці етапи спостереження продумані для безпеки пацієнтів.

До всього, якщо пацієнтові щось потрібно, він може натиснути тривожну кнопку, розміщену на стіні біля ліжка. Щоправда, такої потреби практично не виникає, адже персонал перебуває біля хворих постійно.

«Обох військових, котрих ви бачите, госпіталізували до нас учора, вони безпосередньо з військових частин, котрі беруть участь у бойових діях, - розповідає Ірина Котлярова. – Один із пацієнтів мав більш виразний  больовий синдром, яскраву клінічну картину. Йому стентували дві судини. Інший хворий поступив у Центр не одразу після виникнення симптоматики, йому доволі пізно діагностували хворобу серця. Якщо б його раніше вдалося доправити до кардіоцентру, то можна було б уникнути численних ускладнень. Зараз він отримав висококваліфіковану допомогу.

Ситуація з третім захисником, котрий поступив у кардіоцентр у четвер, взагалі складна. Військовослужбовець захищає Україну з 2014-го. Зараз він так само перебував на передовій, де й відчував сильний біль у грудях. У зв’язку з тим, що в зоні проведення бойових дій складно знайти вузького спеціаліста, він був скерований для дообстеження за місцем проживання. У кардіоцентрі йому терміново провели коронарографію. Уявіть собі: під час операції виявили, що найбільша судина серця (стовбур лівої коронарної артерії) звузилася на 90 % і практично на операційному столі вона повністю закрилася … Якби не миттєва лікарська допомога,то все могло б закінчитися дуже сумно..  На щастя, команда інтервенційних кардіологів спрацювала «на відмінно» і зараз пацієнт отримує всю необхідну терапію й почувається задовільно».

Роман Мороз додає, що всі три військовослужбовці, котрі потрапили в Закарпатський кардіоцентр з інфарктом міокарда в один день, віком від 45 до 50 років.

«Дуже молоді, – додає лікар. – На жаль, останнім часом ми маємо пацієнтів, котрі народилися у 80-ті й навіть 90-ті роки, і це й чоловіки, і жінки…»

Лікування інфаркту – за рахунок держави

Керівниця закладу Ірина Котлярова (на фото вище) розповідає, що лікування хворих, котрі потрапляють у кардіоцентр з інфарктом міокарду, відбувається за рахунок державних коштів:

«Ми законтрактовані з НСЗУ, отже, послуга «Медична допомога при гострому інфаркті міокарда» за Програмою медичних гарантій є безоплатною для пацієнтів. Вона покриває всю необхідну діагностику, наприклад, ангіографію, ЕКГ, ехокардіоскопію, лікування (включно зі стентуванням, якщо потрібно), цілодобовий моніторинг, знеболення, ліки та харчування. Для отримання допомоги не потрібне навіть електронне направлення». 

У самому кардіоцентрі хворий з інфарктом перебуває в середньому 10 днів, відтак лікування з інтенсивного перетікає в підтримуючу терапію. А ось остання триває протягом усього життя: такому пацієнтові, за словами лікарів, необхідне здорове харчування, рух, потрібно контролювати холестерин, цукор, вагу, а також приймати препарати, які запобігають тромбоутворенню.

…Виходжу з кардіоцентру із двояким відчуттям: важко знати, що наші захисники в лікарні, що ця триклята війна робить їх, молодих і здорових, немічними та слабкими;  а з іншого боку – приємно, бо бачу, як уважно та гарно відносяться до пацієнтів у цьому спеціалізованому закладі, як кажуть, справді з великим-великим серцем…

Наталія Петерварі

kiszo.news