Діти Донеччини відправились на відпочинок та реабілітацію в Карпати

Усі ці діти — не просто школярі із складних умов. Це — діти, які бачили окупацію, жили в укриттях, втратили домівки або рідних, і потребують не розваг, а глибокого, лагідного контакту зі світом.

Хто поїхав у Карпати: категорії та мотивація

У травні 2025 року до рекреаційного комплексу «Іллара» на Закарпатті вирушили 24 дитини з Донеччини. Це діти, які найбільше потребують емоційного відновлення та турботи: діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти загиблих військовослужбовців, а також ті, хто безпосередньо постраждав від бойових дій чи пережив окупацію. У матеріалах Biligorvaty також підкреслюється, що такі ініціативи мають критичне значення для збереження психологічного здоров’я дітей.

Основна мета поїздки — створити для них середовище, де можна спокійно дихати, гратися, спілкуватися без страху й водночас отримати психологічну підтримку. Це — частина системної політики області щодо підтримки вразливих дітей в умовах війни.

Умови перебування: як виглядає день дитини в «Ілларі»

На території комплексу діти живуть у комфортних кімнатах, харчуються чотири рази на день, беруть участь у структурованій програмі дозвілля. Організатори передбачили режим, де поєднуються рух, творчість, терапевтичні практики та пізнання природи.

Програма включає:

?      Екскурсії — прогулянки історичними та природними локаціями Закарпаття;

?      Майстер-класи — живопис, гончарство, плетіння, лялькотерапія;

?      Ігри та спорт — командні естафети, змагання, рухливі ігри на свіжому повітрі;

?      Психологічні тренінги — робота з фахівцями у групах і індивідуально.

Ці заняття мають не лише розважальну функцію. Наприклад, через малювання або глину діти вивільняють накопичене напруження, а в групових іграх — відновлюють довіру до інших. Психологи зазначають: після кількох днів у горах поведінка дітей змінюється — з’являється відкритість, бажання говорити, сміятися.

Хто підтримує ініціативу: фінансування і реалізація

Всю логістику, перебування дітей і організаційне наповнення програми забезпечив Благодійний фонд Торгово-промислової палати України «Разом з Україною». Його команда працює не перший рік у сфері гуманітарної допомоги, зосереджуючи увагу саме на тих регіонах, де війна залишила найглибші травми — і фізичні, і психологічні.

У цьому випадку фонд не обмежився лише транспортом і проживанням. Він повністю покрив витрати на харчування дітей у таборі, оплату роботи професійних психологів, закупівлю всіх матеріалів для творчих занять і страхування учасників на період перебування в Карпатах. Але головне — організація залучила саме тих фахівців, які мають досвід взаємодії з дітьми з високим рівнем травматизації. Тут немає випадкових аніматорів чи формальних «програм розвитку» — усе адаптовано до контексту війни.

Фонд тісно співпрацює з місцевою владою на Донеччині, координуючи списки дітей, які справді потребують підтримки. Відбір відбувався не за конкурсом, а за принципом першочерговості потреб: діти з найбільш уразливих категорій, ті, хто не виїжджав з небезпечних територій або втратив близьких, — саме вони отримали можливість відновитися в безпечному середовищі.

Ця ініціатива стала прикладом якісної співпраці громадського сектору з органами державної влади. Вона не просто забезпечила відпочинок, а створила модель, яка може масштабуватись: кожна така поїздка — це маленький проєкт реінтеграції, спрямований на повернення довіри, стабільності та безпеки в життя дитини.

Чому Карпати: не лише географія, а терапія середовища

Закарпаття обране не лише через віддаленість від бойових дій. Сам ландшафт, клімат, природа — усе це створює умови для відновлення. Гори дають тишу, ліс — безпечний простір, а свіже повітря сприяє нормалізації сну та зниженню тривожності.

Дослідження показують, що навіть тиждень у такому середовищі значно знижує рівень кортизолу в дітей, які пережили стрес. А поєднання з груповими формами діяльності запускає перші кроки до реінтеграції в навчальне та соціальне життя.

Психологи підкреслюють: головне не змушувати говорити про травму, а дати тілу та психіці сигнал, що вже можна не боятися. Саме цьому слугує спокійна структура табору, зелений ландшафт і поступова діяльність, яку дитина обирає сама.