Пенсіонерка із Чопа сплела для ЗСУ близько 900 пар шкарпеток

— Коли на нас вперше напала Росія і почалися всі ці страшні події у 2014 році, хлопці із Чопа, роздягнуті, в кросівках їхали захищати Україну. І я вирішила в’язати шкарпетки, щоб вони там не мерзли, — розповідає Марія Іванівна.

З того часу вона обігріла ноги сотням захисників. Робота над однією парою займає 2-3 дні. Взимку жінка більш продуктивна, бо дні короткі, вечори довгі і їх можна заповнити рукоділлям. Влітку ще й встигає на дачі поратися, має там городину, тож часу на плетіння менше.

Пряжу для Марії Миколаївни приносить все місто і жителі навколишніх сіл. Готові нитки відразу йдуть у роботу, а якщо вживані вовняні в’язані светри треба точити, то цю роботу волонтерка доручає сусідкам по під’їзду. Вони потім приносять готові клубочки і їх пані Марія використовує. Окрім шкарпеток жінка плете кольорові домашні капчики і дитячі «топаночки». Дизайн вигадує сама і щоразу виріб виходить іншим.

Військовий одяг повинен бути стриманих відтінків, теплим, щільним і витривалим. До готових шкарпеток жінка кладе подарунок — цукерку або дитячий патріотичний малюнок. Їх регулярно постачають учні і колеги зі школи, в якій раніше працювала вчителька. Після цього готові вироби забирають волонтери, додають до сформованих посилок і відправляють на фронт.

Не раз із передової потім приходять у відповідь листи подяки. Або ж хлопці телефонують, бо особисто знають Марію Миколаївну. Багато з них — колишні учні.

Волонтерка каже, що пишається своїми випускниками. Хоче бути корисною, тому допомагатиме українській армії, допоки вистачить здоров’я. І з нетерпінням чекає всіх захисників додому з перемогою.

Лариса Липкань, Varosh,

Фото – Каріна Асад