В Ужгороді представили перші результати, щодо аналізу якості повітря в місті

Станції вже були запущені в Києві, Львові, Одесі, Чернівцях, Хмельницькому. Навесні 2023 року запуск проводиться ще в трьох містах: Ужгороді, Івано-Франківську, та Тернополі.
– Станції передаються місту безплатно, обслуговування також. Дані передаються у реальному часі, вони доступні на сайті та у мобільному застосунку, – розповідає Анна Денисенко, кураторка ЛУН Місто AIR. – 4 роки тому у нас виникло питання, яка якість повітря на цю мить за вікном. І ми не знайшли відповідь, тому вирішили це дослідити. Наші дані пройшли апробацію і транслюються всесвітніми організаціями, а також Міністерством довкілля України. Станції вимірюють навіть дрібні часточки, які можуть потрапляти в організм людини й саме цьому ВООЗ приділяє особливу увагу. Аналізувати повітря в Ужгороді в тестовому режимі ми почали з серпня. Отож маємо перші результати. Майже 93% повітря в Ужгороді було чисте, або ж прийнятно чисте. Це дуже хороші показники. 6% часу нашого моніторингу воно було несприятливим для чутливих осіб. Загалом з настанням тепла повітря стає чистішим. Якість повітря також залежить від часу доби. Для непромислових міст джерелом забруднення є автомобільний транспорт, особливо той, який не відповідає сучасним екологічним стандартам, а також підпали трави й листя.
Кураторка ЛУН Місто AIR Анна Денисенко наголошує, якщо хочете, щоб у вашому місті було чисте повітря, то бажано більше ходити пішки, а не їздити на ато, а також не палити листя.
Відтак Андрій Антоненко, Hardware engineer ЛУН Місто AIR, аспірант Київського національного університету імені Тараса Шевченка, розповів детальніше про пристрій, який вимірює якість повітря.
– Всередині конструкції знаходиться датчик, який за допомогою лазерного розсіювання, оцінює концентрацію частинок повітря. Також можемо виміряти вологу та температуру. Наразі шукаємо вартових повітря, які будуть нам допомагати вимірювати якість повітря в Ужгороді. Для цього нам потрібно надіслати свою анкету, – розповів Андрій Антоненко.
Організатори проєкту закликають містян долучатися до цієї ініціативи, а також пропонують відвідувати сайт https://www.saveecobot.com/maps/uzhhorod , аби дізнатися, якою наразі є якість повітря.
Христина БІКЛЯН, Карпатський об`єктив
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
До цієї новини немає коментарів