"Це справа мого життя": на Закарпатті чоловік понад 35 років займається розведенням овець

Працівник нацпарку "Синевир" Юрій Рущак понад 35 років займається розведенням овець. Чоловік живе у селі Негровець. Допомагає по-господарству його дружина Олена. Про це повідомляють на сайті нацпарку.
Юрій каже, що весь досвід перейняв від батька: з дитинства ходив з ним на полонини. "Продовжити справу батька – це святе. Зараз тримаю 25 овець і 10 кіз, дві корови, одного коня та іншу живність. Розведення овець є моїм улюбленим ремеслом та приємним клопотом", — розповів Юрій.
Чоловік каже, що кінь допомагає в період заготівлі сіна для худоби на зимовий період. "Коня використовую у різному ділі — перевезення дров, сіна до господарства, транспортування свіжого сиру до своєї домівки, а також при потребі допомагаю односельчанам. А щодо овець, то вони завжди були моїм хобі. Спочатку мав 10 овечок, яких випасав на сільській толоці, а згодом поголів’я збільшував до тієї кількості, скільки можу прогодувати та обійти", — каже чоловік.
"Щоб встигнути вчасно на основну роботу, я о четвертій годині ранку щодня йду до овець, а потім до корів, коня та іншої живності. Всіх треба добре нагодувати, напоїти та ще й привести в порядок приміщення. І все те ж саме повторюється о п’ятій вечора", — каже чоловік.
"Приблизно через три години тварин заганяю на ночівлю. Регулярно обстежую їх, щоб впевнитись, що вони здорові. Крім того, піклуюся про чистоту їхнього притулку та вигул. Мені подобається займатися з вівцями. Це справа мого життя", — розповідає Юрій Рущак.
"Ягнички нікому не продаю, хіба що баранчики. Розведення овець — моє улюблене ремесло. Не пасує господарю вирощувати, любити, а потім вбивати. Можу подарувати, якщо комусь потрібно для розведення", — каже господар.
До теми
- Ужгородець Олег «Бяка»: шлях від солдата до командира роти безпілотних систем
- На Берегівщині зіткнулися два мотоцикли: травмувалися троє молодих чоловіків
- Після п’ятирічної перерви на Закарпатті відбулася 13-та «Ужгородська регата»
- «Є поранений» — значить бігти: історія бойового медика із Закарпаття Максима, який рятував побратимів під вогнем
- «Раніше ми стріляли кількістю. Зараз стріляємо точністю. Дрони коригують вогонь, і це кардинально змінило ефективність артилерії»: історія головного сержанта з позивним «Ярчук»
- Олександр Холод: ветеран, який популяризує туризм і сприяє реабілітації військових
- "Бограч-index" – липень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на - 5,5%
- На Закарпатті смертність удвічі перевищує народжуваність: статистика за перше півріччя 2026 року
- В Ужгороді покажуть документальний фільм про евакуацію цивільних із прифронтової Костянтинівки
- В Ужгороді розпочався «Чендей-фест»: визначили найкращих авторів малої прози та сценаріїв
- Світовий стандарт у дії: чому серце пацієнта в Закарпатському кардіоцентрі лікує не один лікар, а ціла команда?
- Закарпаття серед областей із найнижчими пенсіями в Україні — Опендатабот
- Ветеранський туризм на Закарпатті: між гостинністю та системними бар'єрами
- Прикордонник Чопського загону «Моряк» був «очима» штурмовиків, а тепер готує нове покоління операторів БПЛА
- До майже 50% зросла вартість навчання в університетах на Закарпатті
- Відмовилася від громадянства США заради ЗСУ: історія військової Кім, яка воює у закарпатській бригаді ТрО
- На Свидовці завершили програму природотерапії для ветеранів
- «Мацур»: у 128-й Закарпатській бригаді створили власний бойовий наземний роботизований комплекс
- Повернення до внутрішнього балансу: нацгвардійці 26-го Закарпатського полку проходять декомпресію після фронту
- «Український балкон» у Стару Європу: яким побачив Закарпаття німецький репортер у 1930-х

До цієї новини немає коментарів