В Ужгороді відкрили перший освітній простір для дітей-переселенців

Прихисток для внутрішньо переміщених осіб «Я Допоможу» створили в м. Ужгороді в перші дні війни. Офісну чотирьохповерхову будівлю, яка знаходиться у власності комерційного товариства, перетворили у житло для осіб, котрі тікали від війни. Нині в шелтері живуть 178 людей, в тому числі 48 дітей віком до 18 років. Саме для останніх і створили та відкрили сьогодні освітній простір, який вкрай необхідний.

Співзасновниця прихистку Тетяна Адамчук серед тих, хто з перших днів війни допомагає переселенцям. Сьогодні вона зустрічає журналістів і показує освітній простір, показує його, розповідає, як облаштовували, ремонтували, як шукали можливості для його відкриття.

«У перші дні війни ми думали над тим, як дати людям дах над головою, харчі, як забезпечити їхні основні потреби, – розповідає Тетяна Адамчук. – А вже зараз, коли трішки вдалося облаштувати житло для родин, сам прихисток, кухню, тоді вже замислилися над простором для дітей, над тим, щоб діти мали змогу проводити дозвілля, вчитися та розважатися. Це простір, куди будуть приходити охочі – волонтери, вчителі освітніх шкіл, психологи і займатимуться з дітьми».

Кілька десятків дітей грають в ігри, хтось розкладає монополію, ще хтось складає з лего фігурку – зайняті,  захоплені, зацікавлені.

Голова правління ГО Асоціації проєктних менеджерів «Ядро» Євген Лукша, який серед інших працював над створенням освітнього простору, оглядає його і розповідає, що проєкт фактично є результатом співпраці та спільної ініціативи як ГО «Я допоможу», так і ГО «Карпатський Дім» та «Ядра».

«Фактично нам вдалося залучити меценатів і створити спеціальну програму для сприяння адаптації внутрішньо переміщених осіб, які приїхали на Закарпаття, – розповідає Євген Лукша. – З цією метою ми розробили програму із донорським фінансуванням найбільш нагальних потреб ВПО. До нас звернулася ГО «Я допоможу» з описом проєктної ініціативи, яку ми й підтримали. Ця ініціатива була націлена на дітей, які наразі позбавленці можливості вчитися. Основна думка проєкту полягала в тому, щоб створити освітній простір, таку собі навчальну аудиторію безпосередньо в будівлі гуртожитку, де проживають ВПО. Це дуже актуально напередодні початку навчального року. Діти зможуть навчатися онлайн, для них тут проводитимуть позакласні уроки, майстер-класи, інші заняття, адже запит на такі речі великий».

За словами Є. Лукші, за кошти проєкту (менше 100  тис грн) були придбані телекомунікаційні пристрої, налагоджено комфорт у приміщенні, здійснено Інтернет-підключення.

Коштом волонтерів було забезпечено ремонт, кондиціонування. А самі ВПО, які там живуть, оформили простір, розфарбувавши його патріотичними малюнками. До проєкту долучилося і Управління Закарпатської реформатської церкви, яке забезпечило цей клас партами.

Представник «Карпатського дому» – ще однієї громадської організації, яка також із перших днів війни працює на підтримку переселенців – Йосип Резеш вражений умовами, які створені в прихистку, але радий, що його організація теж долучилася до облаштування освітнього простору:

«Відверто – вражений освітнім простором і дуже радий, що ми теж могли долучитися до його створення та облаштування, – каже Йосип Резеш. – Колегам із прихистку можу сказати, що зроблене вами робота просто неоціненна, мало хто дякує за неї, але я можу порівняти побачене в багатьох громадах, і впевнений, що людям тут живеться добре. Щодо освітнього простору, то він вкрай потрібний для дітей першочергово, і ми, дорослі, будемо робити все, щоб допомогти їм у цей важкий період у нашій державі».

При цьому, за словами Резеша, він впевнений, що Освітній простір стане в нагоді й для батьків, адже вони теж зможуть тут працювати, навчатися тощо.

Діти вже оцінили Освітній простір, вони проводять тут багато часу. Тетяна Адамчук додає, що взимку він стане взагалі необхідним, особливо тоді, коли за вікнами пануватиме негода.

Жителька Харкова Кристина разом із 14-річною донечкою та 7-річним сином переїхала до Закарпаття з Харкова. Пригадує ті перші часи після приїзду, коли тільки знайшли прихисток. Каже, найважче було дивитися на дітей: «Ми вчилися сидячи на ліжках, а зараз, думаю, нам однозначно буде зручніше – за нормальними партами, коли є інтернет, усі умови».

Як відзначають волонтери, причетні до створення Освітнього простору, його відкриття несе в собі ще одну функцію – такий формат може бути масштабований на інші гуртожитки, де живуть ВПО. Тож є надія, що так умови для проживання ВПО покращуватимуться.

kiszo.news