Хочу, щоб мої діти виросли у незалежній, вільній Україні, — доброволець батальйону "Сонечко" Олександр

Військовий Олександр захищати Україну пішов у березні. Чоловік долучився до Закарпатського добровольчого спецпідрозділу "Сонечко". Розповідає: "Знайшов наших закарпатських хлопців, а саме — ДРБ “Сонечко”. Зв'язався з хлопцями, розказав трішки про себе, знайшли контактних людей, вони перевірили інформацію, що я не агент, а своя людина, так я пішов добровольцем. З дитинства мені прививали любов до України, бо і мій дідусь, і прадідусь, воювали й відстоювали національну ідею того, що ми українці. Хочу, щоб мої діти виросли в незалежній, вільній Україні, де вони матимуть змогу розвиватися і не матимуть усіх цих зазіхань".

Бойового досвіду Олександр не мав. Розповідає: "Мав вищу військову підготовку, також служив у поліції, тому рішення приймав відразу. Я розумів, що потрібно йти".

Про те, що йде захищати Україну, Олександр відразу розповів дружині й синам.

"Мамі й сестрі не казав, бо хвилювався. У моєї мами недуже міцне здоров'я, а сестра — майстер себе накрутити, тому я намагався їх обмежити від такої інформації. За цей час я їм казав, що я в Ужгороді, Ужгороді, Ужгороді. Мама дізналася цього тижня, а сестрі сказав за два тижні до цього", — розповів Олександр.

Дружина військового Світлана розповіла: "Добре знала його позицію і його ставлення до нашої національної єдності. Це було нелегко розуміти, що він буде в небезпечному місці, але я підтримувала, підтримувала цю ідею, бо розуміла, що він піде. Я готова була бути його підтримкою".

"Поки він був ще на місці, то вони (сини — ред.)були з ним, проводили з ним час, дуже багато спілкувалися, а коли Саша вже поїхав, то я старалася максимально їм показати, що тато наш герой, що тато обов'язково повернеться, що у нас є особлива місія — ми будемо за нього молитися щодня, тому вони до цього також були готові", — додала дружина військового.

За фахом Олександр священнослужитель. Каже: після перемоги, також буде працювати за спеціальністю.

"У моїй церковній громаді я не єдиний з тих, хто воює. Ми представляємо гілку протестантства. У нас є дозвіл воювати, тому що росіяни прийшли на нашу землю, вони забирають життя наших дітей, жінок матерів, так не має бути. Біблія говорить про те, що Бог на стороні того, хто скривджений. Зло має бути покаране, тому ми в це віримо, ми це сповідуємо. У нас нема такого, що всі мають це робити. Хто має покликання, хто відчуває, що може це робити, кожен на своєму місці. Це добре, коли кожен на своєму місці розуміє, що війна і викладається наповну для того, щоб наближати нашу спільну перемогу", — каже доброволець.

Зараз в Олександра кількаденне відрядження. До Ужгорода чоловік приїхав 12 липня. У день приїзду військовий влаштував сюрприз для дружини та дітей. Жінку Олександр зустрів на вулиці з букетом квітів. Світлана розповідає: "Я не повірила. Він ще був в окулярах та панамі, то я просто в один момент не повірила в те, що я бачу саме його. Коли я йшла, в мене було таке відчуття, що хтось за мною йде, я це за спиною відчувала, але думаю: “Здалося, бо це місто, а там багато людей”. Коли я вже повернулася, то просто була шокована, була в захваті, це були такі надзвичайні емоції".

Світлана каже: "Відносини змінилися — ті, які були до війни, і ті, які є зараз, після зустрічі. Це цінність, це цінність часу проведеного разом, це повага, розуміння і така надзвичайна близькість".

Суспільне Закарпаття

  Надіслати другу