Митці Ужгородщини та Жешува об’єдналися для популяризації автентичних ремесел

Живопис, яскраві вишиванки, барвисті вишивки, картини бісером, виступи співочих колективів -- в Ужгороді відбулася мультимедійна виставка робіт митців Ужгородщини. Подію транслювали й онлайн для польських майстрів, які не змогли прибути на подію через ситуацію з ковідом. Аналогічний захід проходив нещодавно і в Жешувському повіті. Саме цей регіон співпрацює з Ужгородщиною у проєкті «Прикордонні відносини через розвиток добросусдіства» Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2014-2020.

Художниця Вікторія Манайло-Приходько демонструє на виставці народне мистецтво, трансформоване через професійне бачення художників родини Манайла. «Моя мета на цій міні виставці рекламувати творчість Федора Манайла, Івана Манайлата свою. Тому така строката експозиція, але вони представляє всі напрямки, які я б хотіла показати, - каже Вікторія Манайло-Приходько. - Також презентуємо тут унікальні речі: декоровані декоративні гарбузики, цей незвичайний вид мистецтва зустрічається тільки у нас на Закарпатті. Колись закарпатці використовували гарбузики як посуд, декорували їх.Спочатку вирізьблювали, потім втирали вугілля з ватри, гарбузики висихали. У більших зберігали сипучі речовини. Федір Манайлоподорожував по Закарпаттю, вивчав технологію виготовлення і у 60-их роках минулого століття він цей вид відродив. Продовжили працювати з цією технологіє Наталка Мигович таОльга Скакандій. На тему цих гарбузиків наші студенти створили керамічні роботи,які також представлені у нас на виставці».

Марта Решетар-Марко зХудльово(Середнянська селищна рада)вишиває картини бісером, презентували роботи дві її донечки Софія і Соломія. Мама вдома з найменшою дівчинкою з чотирьох. Картини присвячені подіям у родині, а також релігійним подіям, традиції відзначення яких передаються у закарпатських родинах з покоління у покоління. «Такі картини оберігають у сім’ї мир та спокій. Картину з бісеру можна вишити і за два тижні, більші роботи потребують і два місяці», - пояснює бабуся Ольга Ніколенко. Жінка теж сама вишиває, на виставку принесла нещодавні роботи, а також рушник, який вишивала колись собі на майбутнє весілля ще 11-річною дівчинкою. За більше, ніж півстоліття рушник у такому ж вигляді, як був на весілля.

Гелена Матейко, бібліотекарка зХудльово розповідає про вишивку подрібненими камінчиками, Техніка з’явилася ще у 10-11 столітті: «Так оздоблювали кожухи, хустинки, прикрашали комірці на свитах, сорочках. Прості люди мали скромніші вишивки, багатші використовували більше оздоби. Тому бісером вишивають невипадково».

Серед майстрів, які презентують власні роботи на спільних заходах є художники, керамісти, різьблярі, вишивальниці. Мета проєкту, який реалізується спільно з Жешувським повітом у Польщі, -- об’єднати місцевих виробників традиційних автентичних ремесел, популяризувати їх творчість в обох країнах, промотувати місцеву культуру.

«Програма націлена на те, щоб зближувати людей через спільну діяльність. До нас мали приїхати 60 польських митців та майстрів, мала бути велика бренд виставка але завадив ковід, тому заходи змінилися. За словамиВолодимираХиминця, керівникапроєкту, у двох районах: Ужгородському та Жешувськомузнімають проморолики. А оскільки межі районів більшилися, то долучаєтьмайстрів з колишніх Великоберезнянського та Перечинського районів. Готується також великий фотоальбом-каталог (200 сторінок) за трьома напрямками: культурна спадщина, традиції, туризм і економіка».