В Ужгороді пішов із життя лікар Юрій Думнич...

Багатогранна історія життя та професійна стежка Юрія Андрійовича викликає захоплення, є прикладом для всіх, хто знав його, та надихає на особистий і професійний розвиток, здійснення добрих вчинків.
За покликом серця Юрій Андрійович розпочав навчання у Карловому університеті в Празі, та згодом продовжив його на медичному факультеті Ужгородського університету. Його професійна стежка розпочалася у повоєнні часі. Спочатку працював за межами області. Згодом повернувся на рідну землю – Закарпаття, де, не дивлячись на вподобання інших спеціальностей, Юрій Андрійович став фтизіатром та очолив протитуберкульозний диспансер.
В ті роки, в умовах відсутності сучасних дієвих протитуберкульозних препаратів, лікування хворих на туберкульоз зводилося тільки до ізоляції в туберкульозних стаціонарах та посиленого харчування. Організаторські здібності і бажання допомогти людям стали поштовхом до розбудови обласного тубдиспансеру та протитуберкульозної служби області. Зважаючи на ситуацію з туберкульозом, на той час це була гостра необхідність.
Юрій Андрійович очолював обласний протитуберкульозним диспансер протягом 22 років. Весь час багато зусиль докладав для розвитку закладу, оснащенню обладнанням, покращенню умов перебування хворих та їх лікування.
За активну професійну діяльність Юрію Андрійовичу присвоєно звання Заслуженого лікаря України, неодноразово нагороджено різними відзнаками.
Бажання Юрія Андрійовича допомогти людям, хворим завжди викликало захоплення, адже майже до 90 років він працював лікарем. Серед пацієнтів, колег і знайомих, пропагував здоровий спосіб життя, який демонстрував, в першу чергу, своїм прикладом.
Про талановитість і багатогранність свідчили і інші захоплення Юрія Андрійовича. Він займався гірськолижним спортом, грав на скрипці, вмів добре малювати, був солістом ансамблю, співав у церковному хорі.
Світла пам’ять про видатну особистість, фахівця своєї справи, доброго колегу назавжди залишиться у наших серцях.
Прощання відбудеться в Будинку панахиди на Кальварії у четвер, 21 грудня 2017 року о 11.30 год.
До теми
- Про що писали газети в Ужгороді 100 років тому – у липні 1926 року
- Знайдіть мене і поверніть. Щонеділі в Ужгороді нагадують про зниклих і полонених військових
- Загадка огорожі кафе-музею «Під замком» в Ужгороді
- 184 малюки народилися в Ужгороді у червні
- Як в Ужгороді тваринам допомагають боротися зі спекою: поради ветеринара
- Аромат, що закохує: на набережній Незалежності в Ужгороді квітне найдовша липова алея
- Яка реліквія схована в хресті іконостаса греко-католицького кафедрального собору в Ужгороді?
- Як з’явилася площа Театральна в Ужгороді?
- В Ужгороді майже кожен четвертий житель — внутрішньо переміщена особа
- Цікаві факти про водні ресурси: геотермальні води Ужгорода
- До перших класів в Ужгороді вже зарахували понад 1300 дітей: у яких школах ще є вільні місця (ПЕРЕЛІК)
- 160 малюків, серед них дві двійні, народилося у травні у перинатальному центрі Ужгорода
- «Знахідки, які розповідають»: в Ужгороді видали каталог артефактів з розкопок замкової церкви Святого Юрія
- У школах Ужгорода пролунав останній дзвоник. У місті майже 3000 випускників
- У нацпарку «Синевир» вирощують рідкісну арніку гірську та інші лікарські рослини для екочаїв
- Століття пам’ятника Євгену Фенцику в Ужгороді
- Від протестів до міського феномену: як «Відкриті екскурсії» навчили ужгородців любити своє місто
- "Ніколи мені ніхто не дарував": в Ужгороді провели акцію "Подаруй вишиванку пораненому військовому"
- Код нації на вулицях Ужгорода: з Днем вишиванки!
- “Втрачений Ужгород”: про що писали місцеві газети 100 років тому

До цієї новини немає коментарів