В Ужгороді діти уявляли "Країну ромів"

Протягом тижня із дітьми працювали волонтери громадської організації «Прості РаДіти» зі Львова, яких сюди запросила викладач кафедри соціальної роботи УжНУ, відомий закарпатський волонтер та керівник проекту « TOUCH» Зіта Баторі-Таці. Вона розповідає, що на одному із міжнародних заходів, побачила, як ці люди працюють з дітьми і загорілася ідеєю запросити їх в Ужгород, до ромських дітей, з яким давно працює  « TOUCH» проект. «Простір РаДіти» приїхав до нашого міста і провів табір «Шлях» для 25 дітей.

Микола та Юлія Винницькі – «головні» волонтери «Простору РаДіти», батьки трьох дітей, кажуть, що на Закарпатті працюють вперше, і з дітьми-ромами – також вперше, але обов’язково сюди ще приїдуть.

«Ми намагалися спробували втілити філософію «Простору РаДіти» разом із цими дітьми. Тут була окрема концепція роботи, де дітки проходили цілий шлях побудови їхньої власної країни. Це – шлях своєї ідентичності, пошук себе, відкритість, де ми будуємо спільно ромську країну. Вони мають це відчути, зрозуміти, пошукати це у собі. Робота зосереджена на ромських традиціях, на їхній ідентичності, особливості, на пошуках себе, коли вони проживають у різни країнах світу», – каже Юлія Винницька.

« Мені фантастично сподобалося з ним працювати тому що діти – надзвичайно кмітливі, розумні, дуже запальні, дуже творчі. Я їх за цей час полюбила і сподіваюся, що у мене буде нагода погарцювати ще раз із цими дітками», - додає вона.

«Простір РаДіти» працює, зокрема,  з дітьми учасників АТО. Цьогоіч на Старосамбірщині уже вдруге відбуватиметься літній табір для дітей: «З понеділка розпочинаємо наш табір у Карпатах. У нас є основні три принципи: безпека, повага, довіра у «Просторі РаДіти». Ми це намагаємося втілити через стосунки з природою, стосунок з мистецтвом, з духом, зі спортом, з переживаннями», – розповідає Юілі.  

«У нас ціла когорта психологів, психотерапевтів. У нас нема директорів і нема начальників – все через розмову, через дискусію, через знаходження спільних рішень.  У просторі працюють і спортсмени, і митці, і психологи, і музиканти», – каже Микола Винницький.  

«Табір – унікальний, дуже творчий процес, який модерують психотерапевти, які розуміють потреби дітей і розуміють, якими шляхами можна досягти порозуміння один із одним. Щоб мати порозуміння з дітьми, команда має мати порозуміння між собою. Якщо вона приховує якісь емоції, то вони починають проявлятися з дітьми. Коли команда працює як один організм, коли ми проговорюємо всі радісні, але, у першу чергу, і не дуже радісні емоції, конфлікті ситуації між собою, то до діток виходимо вже без тараканів у собі. Наша робота – це  сплав всього нами напрацьованого, наших інструментів із щоденними реагуваннями на поведінку дітей. Ми щодня робимо план, визначаючи, що на даний момент дітям є дуже потрібне. Орієнтуємося на потреби дітей», – розповідає Микола.

Щодо віку учасників, волонтер  зазначає: «Вік від 6 до 12 років. Старших дванадцяти ми їх більше залучаємо до волонтерської роботи. Вони у нас відіграють роль маленьких волонтерів».

«Радіймо, як діти!», – кажуть волонтери.  

Ужгородський прес-клуб