Чому масово всихають хвойні ліси Карпат?

Майже щодня людина «відвойовує» в природи територію. Там, де нещодавно зеленіли дерева  – сьогодні ростуть житлові комплекси та заводи. Однак це лише маленька частина змін, більшість ми не помічаємо, а про деякі навіть не здогадуємося...

У всьому винні прадіди?

Карпати відіграють важливу роль в екобалансі Європейського континенту – про це ми знаємо зі школи. Та останнім часом у горах відбуваються зміни, які є наслідком більш глобальних. Уже кілька років вітчизняні науковці, співробітники лісової галузі б’ють на сполох: у Карпатах всихають ялинники, і цей процес набирає обертів. Наразі всиханням охоплені 92 тис. га, що складає 8,2% від загальної площі ялинників, зокрема на Закарпатті ця цифра вже сягає 11 тис. га. Найбільші ж показники фіксують у Львівській та Івано-Франківській областях. За останні роки площа ялинників, які гинуть, коливається на рівні 50 тис. га в рік, і ця цифра має стійку тенденцію до зростання.

За результатами наукових досліджень, опублікованих торік «УкрНДІгірліс», серед основних факторів, що впливають на всихання ялинників, є кліматичні умови – глобальне потепління й відсутність опадів під час вегетаційного періоду; антропогенні чинники: вирощування кількох поколінь похідних ялинників у минулому призвело до прогресуючого зниження їхньої стійкості; біотичні фактори: активізація шкідників та хвороб ялини через потепління клімату і зниження її стійкості (життєвості).

Варто додати, що під поняттям «похідні ялинники» розуміють ті деревостани з участю ялини, які були створені в букових типах лісу. Цей процес розпочали ще в XVIII ст. і він тривав у радянські часи. Нині ялинові насадження гинуть на величезній території, а в лісівників додається чимало клопоту зі своєчасним проведенням санітарно-оздоровчих заходів (вибіркові та суцільні санітарні рубки). Всихаючі ялинові насадження втрачають свої екологічні, гідрологічні функції, а також можуть стати причиною появи масштабних лісових пожеж.

У минулому столітті подібні підходи до лісокористування виправдовувалися економічними чинниками. Потреба в деревині зростала, а добувати її в змішаних лісах було складніше, ніж у монокультурних. Тим більше, враховуючи швидкість зростання та термін вирощування ялин, їхнє практичне застосування в різних галузях промисловості набагато ефективніше. Саме тому широке культивування цих дерев у лісових культурах набуло широкого застосування. Масове введення в лісові насадження ялини в букових типах лісу та періодична ротація цієї породи поза ареалом природного зростання протягом тривалого періоду привели до появи значної кількості шкідників і хвороб, що зумовило масове всихання ялинових насаджень.

Бук приходить на зміну ялинникам

Щоб розібратися в ситуації, що склалася, та визначити її небезпеку для Закарпаття, ми звернулися до завідувача Закарпатського відділення «УкрНДІгірліс» Василя Феннича.

Як розповів Василь Степанович, проблема всихання ялинни-ків характерна не лише для Карпат, а має загальноєвропейське коріння. І помиляється той, хто думає, що це стосується виключно похідних ялинників.

«Будучи студентом, ще в 80-х роках минулого століття вперше побачив картини всихання ялинників у колишній Чехословаччині, – каже Василь Феннич. – Але тоді не міг припустити, що подібна ситуація виникне в наших Карпатах через якихось 10 років. Із 90-х цей процес почався й у нас. Похідні ялинники стали масово всихати. Однак за останнє десятиліття ми спостерігаємо за тим, що, приміром, у Рахівському районі почали всихати корінні ялинники, тобто породи, які століттями росли в наших горах, акліматизувалися до  умов, але не витримали антропогенного навантаження. За результатами досліджень, на окремих ділянках, де закладали пробні площі, всихає до 40% дерев ялини в корінних деревостанах на висоті 1400 м над рівнем моря.

Причинами такої сумної ситуації наші лісівники знову ж таки називають глобальне потепління, а ще відсутність нормальної сезонності, тобто нетипові зміни погодних умов восени, взимку та навесні. Крім того, досі достеменно невідомо, але варто акцентувати увагу та розпочати дослідження щодо забруднення повітря внаслідок транскордонних переносів. Що мається на увазі? Шкідливі речовини від великих заводів піднімаються високо в повітря десь у Європі, а можуть осісти в Карпатах. Приміром, уже нині відомо про збільшення вмісту сірки в приполонинних лісах».

Варто додати, що ялина має поверхневу кореневу систему й у разі затяжної посухи вона досить швидко втрачає стійкість, починає хворіти, з’являються багато шкідників та хвороб. У результаті здорове дерево за кілька років може перетворитися на сухе. Вже нині спостерігаємо за всиханням похідних ялинників віком до 40 років по всьому Закарпаттю.

Що ж робити в цій ситуації і чи не стане вона катастрофічною для регіону? За словами Василя Феннича, проблема суттєва, але її можна  вирішити. Це комплексна робота, яка вже триває. «Треба поступово відмовлятися від суцільних рубок і переходити до вибіркової системи господарювання з широким провадженням поступових рубок та рубок переформування. Крім того, нині є проблема всихання ялинових насаджень на об’єктах природно-заповідного фонду. Провести санітарно-оздоровчі заходи на території ПЗФ організаційно складно, однак залишати сухостій також не можна. Необхідно звернути особливу увагу й на інфраструктуру в лісах, адже іноді виникають ситуації, коли до всохлих дерев просто неможливо дістатися через відсутність доріг. Для збагачення видового складу майбутніх насаджень на місці колишніх монокультур ялини нині висаджують широкий асортимент деревних та чагарникових порід (бук, дуб скельний, клен, ялиця, модрина), що дозволить вирощувати високопродуктивні насадження, які відіграватимуть важливу екологічну, економічну та соціальну функцію для майбутніх поколінь Карпатського регіону», – підкреслив В. Феннич.

У той же час лісівники кажуть, що останнім часом відзначається й інша нетипова для Карпат ситуа-ція – підвищення рівня зростання бука. Однак, на думку Василя Степановича, це не є проблемою, адже бук саме «піднімається» до корінних ялинників і, фактично, створює умови для їхньої більшої стійкості. Якщо раніше чи не найвищою точкою зростання бука на Закарпатті була позначка у 1400 м над рівнем моря на полонині Рівній, то нині його можна зустріти на висоті 1500–1600 метрів під наметом ялинкових насад-жень.  Можна казати про те, що на місці одних лісових формацій, які умовно деградують, виникають інші, які більш пристосовані до тих умов, що склалися.

Замість висновків

Що ж, картина виглядає не надто привабливо і, що найгірше, загроза ще не минула. Нині, розповідаючи власній дитині про багатосніжні зими, ловлю себе на думці, що ще 20 літ тому все було інакше, але якось непомітно рік за роком змінилося. Та ми ще маємо можливість якщо не зупинити ці процеси, то принаймні уповільнити їх. І для цього треба не так уже й багато! Хоча б почати раціонально використовувати лісові ресурси, перестати смітити та поширювати нечистоти, де тільки заманеться, й іноді, рубаючи під забудову чергового котеджа чи генделика дерева, подумати про те, що поряд необхідно посадити нові й доглядати за ними. Здавалося б, це так легко, однак… простіше лаяти всіх навколо, аніж зробити щось самотужки.

Віктор ЛАЗОРИК, "Закарпатська правда"