"Слон" полетів, але обіцяв повернутися

Олександр Саркісьянц – знаний закарпатський режисер і "…самий український вірменин", – як висловився присутній на святі міський голова Сергій Ратушняк, не залишив у залі жодного байдужого глядача. Сучасні елементи масової режисури вражали високою технікою виконання артистами театру, а актуальні тексти примушували зал періодично вибухати сміхом та аплодисментами.

Не обійшлося і без спецефектів та впізнаваних образів українських політичних знаменитостей. Наприкінці спектаклю головний герой комедійної вистави Мочалкін Гур’ян Гур’янович, роль якого майстерно виконав актор Олександр Мавріц, розчарувавшись у владному режимі, відправив знайдений скарб – золотого слона повітрям до Америки зі словами: "В американців кризи і їм потрібні гроші, а нам не треба, бо у нас і так їх нема. Дорогі друзі, куплю я краще вулики і буду бджоли розводити". Після останньої репліки зал піднявся і почав аплодувати стоячи.

Закінчилося свято останньої вистави в сезоні бурхливими вітаннями ювіляра-режисера в фуршетному залі міським головою та працівниками театру. Закохані в свого творчого наставника артисти влаштували ювіляру справжнє театралізоване свято. Із ужгородського бомонду журналісти в переповненому залі розгледіли лише одинокого депутата обласної ради Олександра Антала та закарпатського скульптора Михайла Беленя. Іншим обранцям облради, сильно зайнятими боротьбою за владу, очевидно, не вдалося дістати квитки на виставу. Байдужість, як відомо, породжує ще більшу байдужість. Хоча театр відібрано в обласну комунальну власність, керівники обласної адміністрації навіть на закриття театрального сезону так і не спромоглися відвідати свою "рідну" установу. Можливо, ця вистава зародила б в їхніх душах бажання бути нарешті корисними народу. Але "Слон" полетів без них, він не міг довго чекати. На прощання пообіцяв восени повернутися. За таких обставин доволі цинічними виглядають заяви обласної влади про турботу мистецтвом у краї.

Анатолій РОШКО


Трибуна

 

19 липня 2008р. -->