Закарпатці – серед учасників міжнародного фотопроєкту «Милуватися світом»

У Вроцлавському університеті триває міжнародна фотовиставка «Милуватися світом. Польсько-український фотопроєкт: досвід двох реальностей», що стала частиною Міжнародної наукової конференції «Майбутнє вже тут. Польща – Україна – Європа: нова парадигма» та була приурочена до відкриття Центру польсько-української співпраці Вроцлавського університету.

Проєкт об’єднав сімох авторів – чотирьох українських військовослужбовців та трьох польських цивільних фотографів. Українську сторону представляють Давид Голодецький, Олексій Косатий, Василь Дербаль та Андрій Моісеєв, польську – Анна Плонка, Анджей Гутнічак та Анджей Похопень. Кураторки проєкту – професорка Лариса Лещенко (Вроцлавський університет) та професорка Ольга Луковська (Львівський палац мистецтв).

Кураторки проєкту – Ольга Луковська та Лариса Лещенко

Особливого значення ця виставка набуває завдяки тому, що усі українські фотографії створені безпосередньо під час військової служби. Це не документальні кадри сторонніх репортерів і не роботи, зроблені вже після пережитого. Світлини народилися у рідкісні миті затишшя між виконанням бойових завдань – тоді, коли поруч із війною ще залишається місце для неба, дерев, людських поглядів, тиші й  моментів життя. Саме тому вони стають не лише художніми творами, а й щирими свідченнями людей, які щодня захищають світ. За словами кураторки проєкту, Ольги Луковської, виставка народилася з бажання показати, що війна і мир – це не два відокремлені світи, а дві реальності, які сьогодні існують поруч.

Серед чотирьох українських авторів двоє є закарпатцями. Одним із них є Василь Дербаль – випускник Закарпатської академії мистецтв, художник за освітою. До війни він займався живописом, реставрацією та золоченням іконостасів, повертаючи до життя пам’ятки сакрального мистецтва. У 2023 році був мобілізований до лав Збройних сил України, пройшов через найгарячіші ділянки фронту, зазнав важкого поранення, після реабілітації повернувся до служби, а сьогодні є командиром батальону БпЛА. Його фотографії, зроблені під час коротких перепочинків між бойовими завданнями, зберігають світло звичайного життя навіть серед воєнної реальності. Недарма автор говорить: «Мистецтво зупиняє час і додає світла хмурій повсякденності».

Інший закарпатський учасник виставки – Андрій Моісеєв. У мирному житті був підприємцем, а в перший день повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Служив у складі 45-го окремого стрілецького батальйону на найскладніших напрямках фронту, після важкого поранення був звільнений з ЗСУ. Його світлини також народилися під час служби – у ті нетривкі хвилини тиші, коли людина особливо гостро відчуває цінність життя. Фотографія стала для нього способом зафіксувати реальність, яку щодня бачить військовий. У кадрі немає бою, проте війна відчувається всюди – у зруйнованій архітектурі, спустошених краєвидах, безлюдних дорогах. Поруч із цими образами з’являються й тихі символи життя – випадковий погляд тварини, природний пейзаж, миті, що нагадують про світ, який українські військові захищають щодня. Недарма сам автор говорить: «Якщо перестаєш помічати світло – тоді справді програєш. Мені вистачає простого: тиші, тепла, погляду тварини поруч. У цьому і є життя».

Попри спільний фронтовий досвід, фотографії двох закарпатських авторів звучать по-різному. Василь Дербаль звертає погляд до світла, природи й тихих митей, які повертають відчуття життя. Андрій Моісеєв натомість фіксує сліди війни – понівечені ландшафти, де про людську присутність нагадують лише її відбитки. Разом ці дві авторські інтонації розкривають головну ідею проєкту: навіть у різних обставинах людина прагне зберегти те, що робить світ вартим любові й захисту.

На противагу фронтовому досвіду українських військових польські фотографи звертаються до повсякденності мирного життя. Їхні роботи нагадують, що спокій, який здається природним і звичним, насправді є великою цінністю. Разом ці дві перспективи формують цілісний візуальний діалог про крихкість світу, людську відповідальність за його збереження та здатність не втрачати чутливості навіть у найскладніші історичні часи.

Назва виставки – «Милуватися світом» – звучить сьогодні особливо промовисто. Вона нагадує, що любов до світу полягає не лише у здатності бачити його красу, а й у готовності берегти її та боротися за неї.

Ужгород ін