Закарпатець з позивним «Беркут» врятував шістьох поранених побратимів: історія воїна Нацгвардії

Історію воїна розповіли на фейсбук-сторінці військової частини 3115 Національної гвардії України.
«Я сам родом з Закарпаття, з Міжгір’я. Життя було звичайним, я ніколи не бачив себе у війську. Але настав момент, коли поставив перед собою завдання – обороняти Батьківщину», – згадує Беркут.
Спершу служба була надзвичайно складною. Ранкові підйоми, зарядка, заняття, дисципліна – все це відрізнялося від цивільного життя. Та нові навички, тактичні вправи, навчання пересуванню по місцевості безшумно та безпечне виконання бойових завдань дуже швидко захопили його.
«Моя служба почалася з посади снайпера. Це була нова, цікава робота, де можна було застосувати знання й навички. Потім були навчання, виїзди на позиції, бойові завдання», – розповідає він.
Згодом «Беркут» став сержантом, але дуже швидко командування помітило його таланти. Після навчання він отримав офіцерське звання і очолив власний підрозділ. На передовій набув реального бойового досвіду. Під час першого виїзду його підрозділ обороняв позиції та зачистив ворожі засідки. Складні умови – холод, артобстріли, атаки дронів – вимагали максимальної концентрації та витривалості.
«Під час одного з виїздів я був поранений. Якось, будучи на позиції, до мене вийшов на рацію командир і сказав, що один з побратимів загинув, і була поставлена задача витягнути, евакуювати його. Ми погодилися, і вдвох пішли на його позицію. Довгий час тягли його посадкою, бо намагалися сховатись від ворожих дронів. Пересувалися дуже повільно, важко – екіпіровка, зброя, психологічно це було неймовірно тяжко. Але ми знали – потрібно повернути побратима додому.
У якийсь момент зрозуміли, що дрон ворога наближається прямо в нашому напрямку. Ми його не бачили, бо були в густій посадці. Дрон влетів у боєкомплект, який був захований, і куля від вибуху пробила мій бронежилет і зупинилась у ребрі. Побратиму залетіло в коліно – трохи гірше. Нас всіх евакуювали, і я надав йому допомогу, врятувавши ногу», – додає офіцер.
Дрони змінили роботу підрозділів, дозволяючи бачити ворога, контролювати пересування противника та забезпечувати безпеку солдатів.
«Дрони стали поводирем. Вони допомагають пересуватися, спілкуватися на позиціях, іноді навіть доставляють воду чи боєприпаси», – пояснює Беркут.
Війна змінила чоловіка, як людину і як військового. Він навчився дисципліні, терпінню та вмінню приймати складні рішення у критичних ситуаціях. А медична підготовка стала одним із ключових чинників виживання. Він особисто врятував шість поранених побратимів і переконаний, що домедична підготовка – одна з найважливіших навичок на війні.
До теми
- Сьогодні – День Соборності України
- Незряча поетеса з Хуста Любов Сливка про материнство, роботу та доступність
- На Закарпатті у 2025-му народились 8136 малюків
- Ветеран із Закарпаття Костянтин Кашула допомагає побратимам проходити шлях реінтеграції
- На Закарпаття прибули два евакуаційні потяги з Дніпропетровської області
- Перший пам’ятник Ужгорода
- Новий вид шахрайства: не вірте. якщо вам пропонують 10 літрів пального за підписку на телеграм-канал
- Легенди, страви та цікаві факти: як переселенки Тетяна та Олеся створили настільну гру "Закарпатський квест"
- Чому на Закарпатті виникають відключення світла та як працюють погодинні графіки
- «Армія – це наш шанс на виживання»: начмед Третього армійського корпусу Вікторія Ковач
- Підтримка ВПО з Луганщини: в Ужгороді відбувся візит до гуманітарного штабу Новоайдарської громади
- "Всі гроші лишаються в бізнесі": що співзасновники ветеранського бізнесу з Ужгорода говорять про півтора року роботи
- Холод не перешкода: закарпатські гвардійці тренуються за будь-якої погоди
- Миколаївська церква у Данилові: де можна побачити дерев'яну готику Закарпаття
- "Не маємо залишати сім'ї сам на сам із болем": в Ужгороді вийшли на акцію-нагадування про полонених і зниклих безвісти
- Закарпатський прикордонник Альберт Човка та його чотирилапий напарник Брікс: погляд, команда, результат
- Музей Федора Манайла в Ужгороді: побачити життя митця на власні очі
- Аритмія не чекає: як у Закарпатському кардіоцентрі рятують серця — від діагностики до хірургії
- Втрачений Ужгород: про що писали міські газети 100 років тому, у січні 1925 року
- Свята без шкоди лісу: лісівники розповіли, скільки новорічних ялинок реалізували на Закарпатті

До цієї новини немає коментарів