«Наш основний ризик сьогодні – втрата єдності й підтримки всередині країни», – офіцер ЗСУ під час Re:Open Zakarpattia

Водночас військовий підкреслив, що треба пам’ятати високу ціну, яка щодня сплачується на фронті.
Попри шалений натиск росіян на всіх напрямках фронту, непросту ситуацію із мобілізацією українське військо, за словами офіцера, «залишається єдиним гарантом майбутнього України як держави, а заразом безпекової стабільності всієї Європи».«Всупереч бажанням Кремля здійснити демілітаризацію нашої держави, Путін з компанією отримали Україну мілітарну, європейську націю справжніх воїнів, викристалізовану у щоденних боях, і врешті решт маючу максимально спрощену мотивацію важливості боротьби за кожен клаптик своєї землі – фізичне виживання Української держави, в особі всього її пасіонарного суспільства», – сказав Пало Величко.
«На мою думку, найбільше шансів на Перемогу в тієї армії, що продовжує вірити у свою здатність перемогти противника. Щодня нагадуючи собі страшенно сплачену ціну за можливість мати мир у себе вдома, згадуючи своїх загиблих друзів та побратимів та посесестер– персонально я залишаюсь оптимістом і не бачу інших варіантів здолати росію, крім як спричинити остаточну воєнну поразку Кремля», – наголосив офіцер. За його словами, українське військо водночас є і основним гарантом фактичної євроатлантичної інтеграції України, елементом, що надав нам небачену раніше суб’єктність та впливовість на міжнародній арені.
«Сьогодні ми, українці, перебуваємо в надзвичайно складній і похмурій ситуації. Виснаження від війни, зневіра в майбутньому, почуття одинокості перед великою щоденною трагедію, штовхає наше суспільство у фрагментацію, поділи, деструктив і самопоборювання. Росте прірва між військом і народом, фронтом і тилом, і дуже ця часто ця прірва росте штучно, завдяки маніпуляціям і спецоперація ворога» - сказав Павло Величко і додавю - Попри все ми можемо сподіватися тільки на себе. Це – наша основа, фундамент. Наш основний ризик сьогодні – втрата єдності й підтримки всередині країни».
Якби зараз важко не було, закликав офіцер, треба зробити свій вибір так, щоб потім не було соромно ні перед самим собою, ні перед власними дітьми. «Армії вже точно – ніколи не буде соромно. Дуже хочеться, щоб не було соромно й за суспільство за нашими спинами, оскільки саме за його успіх триває наша щоденна війна в окопах», - резюмував Павло Величко.
До теми
- «Вранці ми підняли дрон, а ворожої техніки вже не було»: історія дронаря самохідного артилерійського дивізіону 128-ї бригади з позивним Сармат
- Опора для воїнів і громади: Жіноче обличчя закарпатського волонтерського руху
- Чотири ротації та десятки бойових завдань: історія прикордонника Чопського загону «Фрозена»
- «Студент», який рано подорослішав: історія прикордонника Мукачівського загону Олександра
- Пункти пропуску на Закарпатті можуть призупиняти роботу під час повітряних тривог: що відомо
- Голоси, яким довіряють: Історії успіху лідерок закарпатських медіа у спецпроєкті «Успішні жінки Закарпаття – 2026»
- Коли серце не може чекати: як кардіохірурги Закарпаття проводять надскладні втручання
- «Хай залишиться часточка його душі»: до архіву Закарпаття передали листи поета Івана Колоса
- Нова пастка для літніх краян: Як аферисти дурять пенсіонерів Закарпаття фейковими анкетами
- Ян Непомуцький в Ужгороді: історія найстарішого пам’ятника міста під відкритим небом
- Чому міліють річки Закарпаття та як це впливає на водойми
- «Позич до завтра»: закарпатців попереджають про масові зломи акаунтів у Telegram та соцмережах
- Сила, що зцілює та надихає: Історії успіху закарпатських лідерок у медичній сфері
- «Бограч-index» – вересень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на – 3,5%
- Невідомі дзвінки та «пастки» аферистів: Як закарпатцям розпізнати шахрайство із SIM-карткою
- Сьогодні — Воздвиження Хреста Господнього: історія свята, традиції, заборони та прикмети
- Від водія до бойового підрозділу: історія ужгородця «Бобра», який п’ять місяців тримав позиції на Харківщині
- Від пластилінових героїв до кінних прогулянок: для дітей захисників влаштували особливий день
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
- Від кухні — до «Вампіра»: історія прикордонника «Рататуя», який опанував бойові бомбери
До цієї новини немає коментарів