“Я – Україна”: як футболки, розмальовані закарпатками, транслюють країну за кордоном (ФОТО)

— Ці футболки — ідеальні для подарунку комусь закордоном, хто нас підтримує, — розповіла Аліса Varosh. — Вони ідеальні для того, щоб “транслювати” Україну. Майки з тризубом чи “Рускім воєнним кораблем” іноземці носити не будуть, вони трошки інакше це бачать. Я завжди шукала майки з принтом, де є жінка, українка. Мене трошки болить, що наша роль трошки заменшена і нас ніби не видно. Ми такий невидимий фронт. Це зрозуміло, бо герої наші — це ЗСУ, це переважно хлопці.



Я на собі пережила те, що чоловік, воюючи, тижнями не виходить на зв’язок, пережила те, що дитина була не зі мною (на певний час Аліса відіслала свою доньку до друзів за кордон, — ред.), я волонтерила, я забула, що я — жінка, я постаріла за ці місяці, і мені не вистачає розуміння суспільством ролі жінки в ці часи. Я подумала, що треба би цю українку зобразити і “винести в світ” і найкращою платформою для цього, в моєму сприйнятті, стала футболка.
Це мав бути не суто український символ, а такий, щоб іноземці теж могли їх носити, — каже Аліса Смирна. Вона накупила футболок і задумала щось на них намалювати. Та оскільки сама не малює, попросила допомогти знайомих, які готові підтримувати її проєкти. Відтак, майки розмальовували її сусідки, подруги, донька, а сама жінка годувала їх та створювала атмосферу. Ці майки вийшли, за словами Аліси, настільки глибокі і красиві, що вона була просто в захваті від них. Усі вони вже надіслані закордонним друзям та людям, які щоразу підтримують проєкти волонтерки.
— Потім я купила знову майки і попросила сусідку, щоб вони продовжили розмальовувати їх, бо я мусила їхати. І уявіть: у нас відключають світло, а вона зібрала жінок, чоловік однієї з них уже 9 місяців на війні, і вона дуже важко це переживає і її потрібно відволікати. Словом зібралося жінок немало. І всі вони сиділи і при світлі свічок оце все малювали… Вони навіть не питали, для чого мені ці майки? Я попросила намалювати на майці Україну, бо я і є Україна. Я жінка, і я і є Україна.

Готові майки здебільшого йтимуть на подарунок і на продаж за кордон, щоб роль жінки в житті України ширилася світом. На виручені гроші Аліса Смирна хоче зібрати жінок, які чекають синів, чоловіків, які їй допомагають і подарувати їм гарний тур по Закарпаттю, чи за кордоном.
— Щоб вони відволіклися на деякий час, щоб вони сміялися, щоб відчули себе, свою роль і свою важливість у тому, що вони роблять зараз, — сказала жінка.




Varosh
Фото зі сторінки Аліси Смирни у Фейсбуці
До теми
- Шлях пацієнта: від першого симптому до стентування у кардіоцентрі
- "Того дня мені довелося пройти 5 км, частину цього шляху я тягнув пораненого побратима": історія бійця 128-ї бригади
- У четвер в Ужгороді згадають героя-прикордонника Віктора Синька
- На Закарпатті реалізують проєкт із розвитку підтриманого проживання у громадах
- Стратегія, партнери і сонячна лікарня: як Ясінянська громада системно будує розвиток
- Спогади закарпатських ліквідаторів до 40-х роковин аварії на ЧАЕС
- "Кілька разів ворожа піхота застрибувала в наші траншеї". Історія командира роти 128 бригади, який безвилазно пробув на позиціях 343 дні
- «Бограч-index» – квітень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на +3 %
- Курси командирів маневрених родів військ в США – закарпатець, єдиний представник з України, розповів про свій шлях в ЗСУ
- Під час «Сакура фесту» в Ужгороді на військо зібрали понад 1,2 млн грн
- На Закарпатті завтра прогнозують сильні заморозки
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- "Ворог веде себе не по-людськи. Це скотина в обличчі людини": боєць 128 бригади Олександр з позивним Айдар
- 112 учасників, 115 000 грн для ЗСУ: Tolk взяв участь в Uzhhorod Half Marathon 2026 як найбільша команда півмарафону
- «90% пацієнтів можуть чекати»: як працює кардіохірургія на Закарпатті
- Навчання під звуки скрипки: як в Ужгороді заснували першу в Європі школу для ромів
- Ради ВПО: інструмент впливу чи формальність
- Пече органічний хліб та мріє про власну пекарню: історія переселенки Ірини Стасенко, яка почала нове життя на Закарпатті
- Музейний лекторій: русалки, мавки, повітрулі, потерчата у світогляді закарпатців
- Великдень в Ужгороді: як освячували кошики в храмах міста

До цієї новини немає коментарів