"Діти важко приходили до тями після пережитого": історія багатодітної матері, яка з Чернігова переїхала на Закарпаття

За словами Світлани Ісєєвої, після початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну, вона з дітьми виїхала з Чернігова до Ужгорода. Каже, навіть попри те, що в Ужгороді почувалися безпечніше, діти важко приходили до тями після пережитого.

"Було дуже тривожно, вони ще дуже лякалися повітряних тривог. Посеред ночі вони кричали від того, що їм довелося пережити. Потім вони трохи заспокоїлися. Діти розуміють, що тут хоч і безпечно, але це не свій дім. Вони чекають завершення війни, щоб повернутися додому, але це досить страшно, бо Чернігів розташований неподалік від кордону", — каже Світлана.

З моменту переїзду до Ужгорода, жінку з дітьми прихистили волонтери. Родину розмістили в офісному приміщенні благодійного фонду.

"Вони надали дітям харчування. Матусі Ужгорода відгукнулися на мій пост і допомогли дітям одягом і взуттям. Небайдужа жіночка надала моїм дітям портфелики", — розповіла жінка.

До початку навчального року Світлана готує сімох дітей. Вона обрала для них сімейну форму навчання у дистанційному форматі. Каже, поки важкою залишається ситуація зі шкільним обладнанням.

"Діти навчаються у першому, третьому, п’ятому, дев’ятому та одинадцятому класах. Родині для навчання потрібне будь-яке обладнання, тому що в родині є тільки один телефон, це мій. Потреба залишається у всьому, що потрібно для школи. Якщо у нас вирішиться питання з житлом, тобто, коли я буду знати, що на визначений термін в нас буде житло, щоб діти могли жити та навчатися, то я можу дати дітей до школи для очного навчання. А так, ми поки знаходимося у такому стані, що не знаємо де будемо жити, діти поки будуть навчатися тільки дистанційно", — каже Світлана.

Жінка розповідає, що далекоглядних планів наразі немає. Сподівається на мирне життя для своїх дітей та умови, які дозволять дітям навчатися.