Як живуть ужгородські пацюки?

Маючи біохімію, подібну до ?гомо сапі?нс?, ці гризуни ? переносниками людських хвороб ? від чуми, яка в середні віки забрала понад чверть населення ?вропи, до тифу, лептоспірозу й сибірки. Живучи в підвалах, пацюки завдають величезних збитків господарству, знищуючи все ? від харчів до комунікацій.
Олексій МЕГЕЛА, ?Ужгород?


Чисельність пацюків завжди була сво?рідним індикатором добробуту суспільства. В часи великих потрясінь спостерігалися справжні нашестя цих тварин. На даний час служби, що винищують гризунів, констатують їхн? поширення. Будучи дуже хитрими й обережними, пацюки рідко показуються людині. Тому нам зда?ться, що їх нема? зовсім або дуже мало. Насправді ж ситуація вигляда? дещо інакше. Пацюки, які живуть у смітт?збиральниках, перестали боятися людей, а часом і зовсім не звертають на них уваги. Особливу проблему в містах створюють масштабні роботи з перебудови старих будинків і житлових комплексів: тут пацюки змушені виселятися з уподобаних місць і можуть своїм масовим переселенням паралізувати роботу міських служб до такої міри, що це набуде характеру стихійного лиха.

Практично всі відомі хімічні компанії світу ведуть розробки отрут проти пацюків та інших засобів, покликаних захистити нас від небажаних ?сусідів?. Учені винаходять нові види біологічної зброї, але пристосовуваність пацюків у по?днанні зі швидкістю розмноження дозволя? їм митт?во відновлювати популяцію, навіть якщо після застосування чергового суперефективного засобу вижило декілька стійких до нього тварин. За словами головного лікаря Ужгородської дезстанції Юрія Ухаля, зважаючи на це, популяцію пацюків повністю знищити неможливо, але зменшити їхню кількість на певній територій все-таки можна.


Протягом останніх років в області залиша?ться несприятливою епізоотична ситуація по лептоспірозу. За останні 4 роки на Закарпатті заре?стровано 141 випадок захворювання, а середньообласні показники в 1,5?3 рази перевищують відповідні по Україні. Захворюваність людини на лептоспіроз значною мірою залежить від чисельності гризунів, які ? основними носіями й розповсюджувачами збудників лептоспірозу, геморагічних лихоманок та ряду інших інфекційних захворювань. Унаслідок різкого зменшення обсягів планової систематичної дератизації та скорочення фінансування чисельність пацюків на території населених пунктів Закарпаття різко зросла, що створило реальну загрозу ускладнення епізоотичної ситуації. З огляду на те, що при лептоспірозі відсутня специфічна профілактика, основною профілактикою поки що залиша?ться тільки проведення дератизаційних заходів.

Згідно із законами України ?Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення? та ?Про захист населення від інфекційних хвороб?, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, аби запобігти виникненню та поширенню інфекцій, зобов?язані забезпечувати проведення дератизаційних, дезінсекційних та дезінфекційних заходів.

Однак через вiдсутнiсть цiльового фiнансування систематичної дератизацiї в бюджетних закладах та нефiнансування суцiльної одночасної дератизацiї остання не проводилася вже протягом 4-х рокiв, а повнота охоплення систематичними дератизацiйними заходами лікарень по області склада? 34,3%, навчальних закладів ? 30,4%. Окремо слiд сказати про дитячi садочки, в яких через зазначені причини жоднi профiлактичнi дезінфекцiйнi заходи не проводилися вже 5 рокiв поспiль. Контролювати ?пацючу заселенiсть? повиннi вiддiли профiлактичної дезiнфекцiї, якi ? в кожному районi при санiтарно-епiдемiологiчних станцiях. В Ужгородi такий вiддiл працю? при дезстанцiї. Через нестатки бiльшiсть пiдпри?мств, органiзацiй та установ вiд послуг цi?ї служби вiдмовляються. Iншi укладають угоди, але грошi не перераховують.

Фiнансування суцiльної дератизацiї повинно бути, по-перше, сво?часним, оскiльки її проведення, враховуючи бiологiчнi особливостi пацюків, необхiдно здiйснювати у квiтнi?першiй половинi травня i жовтнi?першiй половинi листопада; а, по-друге, повним, бо при частковому фiнансуваннi, вiдповiдно, й обсяги суцiльної дератизацiї також неповнi, тобто фактично виконувана дератизацiя буде не суцiльною, а вибiрковою i не досягне покладеної на неї мети. Крiм того, доцiльно проводити лiтню дератизацiю в мiсцях масового вiдпочинку людей (парки, сквери, пляжi i т.iн.)

В Ужгороді періодично проводяться спеціальні заходи для скорочення чисельності пацюків. Правда, вжиті заходи носять епізодичний характер, і це лише крапля у боротьбі з розповсюджувачами лептоспірозу. В масштабах же всього міста ця проблема все ще потребу? негайного вирішення. Щоб уникнути епідемії, до настання зими слід розпочати боротьбу з гризунами. Тому на останній сесії міської ради владою були виділені необхідні кошти та прийнята Програма заходів, спрямованих на захист населення Ужгорода від лептоспірозу та інших зооантропонозних інфекційних хвороб на 2005?2006 р.р. Ця Програма передбача? суцільну одночасну дератизацію Ужгорода та проведення профілактичних дезінфекційних заходів за умов надзвичайних ситуацій. На сесії виділено 30000 гривень для фінансування робіт, закупівлю спеціальних препаратів, приманок, дезінфекційних засобів. Починаючи із 16 жовтня, Ужгородська дезстанція розпочне роботу з осінньої дератизації міста, яка триватиме місяць. Юрій Ухаль упевнений, що ця позитивна ініціатива міського голови Віктора Погор?лова та депутатів ради була вкрай необхідним кроком для покращення епізоотичної ситуації в Ужгороді.

Але місто самостійно не вирішить проблему знищення сірих гризунів, допоки тварини мають доступ до харчових відходів. Тому особливу увагу потрібно звернути на ретельне прибирання контейнерних площадок, сво?часний вивіз сміття. Необхідно працювати з підпри?мцями на ринках у питанні прибирання прилеглих територій і ліквідації несанкціонованих смітників. Останнім часом наші смітники поповнюються переважно будівельним сміттям. Влада категорично забороня? викидати в загальні контейнери відходи численних ремонтів. От ужгородці і везуть тоннами сво? сміття на найближчі пустирі. Ці купи не тільки забруднюють ?рунт, воду і повітря. Там у величезних кількостях скупчуються пацюки, збільшуючи загрозу спалаху інфекційних захворювань у межах міста. Одним словом, сміття ? це пацюки. Пацюки ? це віруси, бактерії і просто непривабливе видовище. Поки кожен городянин не зрозумі?, що не слід смітити там, де живеш, бруду, пацюків і проблем менше не стане.

Тому навряд чи можна дати однозначну відповідь на запитання, хто ? царем природи ? людина чи пацюк? Людство, воюючи з пацюками, вою? насправді саме із собою, а створюючи собі більш комфортні умови для життя, тим самим створю? їх і для своїх споконвічних непрошених супутників.

 

02 жовтня 2005р. -->