Блакить різдвяного неба пробивається крізь мішковину фіранок. Оте небо здається нестримно пекучим та крижаним одночасно. Не пам’ятаю такого сонячного Різдва, без снігу, солі, болота. Трішечки запорошене брудом ужгородських вулиць, а так чисте та прозоре. Вражаюче... я кожного ранку, кожного дня починаю життя спочатку і цей початок - неймовірний. Рік почався весною. Я чую весну. І так мені гарно! Тут вже ніхто не в праві стримати чи зупинити. Останні чотири дні зимових канікул мене будило сонечко, вдень річка посміхалася нехарактерними для січня зайчиками, а ввечері зорі моргали з чужої безодні. Краса навколо. Краса в мені.
15.01.2006, 13:38