У Закарпатському кардіоцентрі виконали унікальну операцію, що рятує від раптової смерті в молодому віці РЕПОРТАЖ

«Алкогольно-септальну абляцію» – високотехнологічне втручання, яке застосовується при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії – виконали фахівці спеціалізованого відділення електрофізіології та кардіостимуляції Закарпатського кардіоцентру. Про унікальність цієї операції написано на сторінці медзакладу, і в першу чергу зацікавив коментар директорки Ірини Котлярової про те, кого рятують такі втручання. Мова про всім відомі моторошні історії, коли молоді люди на заняттях фізкультури чи в спортзалі втрачають свідомість і більше не приходять до тями... Подібні історії, на жаль, відомі в тому числі й на Закарпатті. Виявляється, врятувати життя можна, якщо вчасно пройти діагностику та виконати втручання, яке зараз стало доступним в Ужгороді.     

Що таке гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія?

Власне йдеться про захворювання, яке призводить до реальної смерті у молодих людей і спортсменів, пояснює директорка кардіоцентру Ірина Котлярова. Вважається, що це спадкове захворювання, яке у популяції зустрічається з частотою від 0,5 до 1%. Тільки в Закарпатському кардіоцентрі й тільки впродовж минулого року таку патологію діагностували в майже сотні пацієнтів. Допомогу в таких випадках надають як терапевтично, так і хірургічно.

«Хірургічні методики включають як велику кардіохірургію, тобто класичне кардіохірургічне втручання (операція «Феррацці») з розрізом грудної клітки, з тривалим терміном реабілітації, так і мініінвазивну методику, яка називається «Септальна алкогольна абляція», – розповідає очільниця центру. – Обидва види операцій виконують закарпатські кардіохірурги за тісної співпраці з фахівцями Національного інституту серцево-судинної хірургіі імeні М. М. Амосова під керівництвом академіка Василя Лозоришенця».

Коли виникає задуха, слабкість, аритмії, що загрожують життю…

Саме таку мініінвазивну операцію – алкогольно-септальну абляцію – й виконали нещодавно хірурги Закарпатського кардіоцентру двом пацієнтам, у яких виявили гіпертрофічну кардіоміопатію з обструкцією вихідного тракту.

Про саме втручання розповідає завідувач спеціалізованого відділення електрофізіології та кардіостимуляції, інтервенційний кардіолог Василь Логойда, котрий власне й виконував операцію: «Це досить рідкісна патологія, коли стінка серцевого м'язу надміру розростається. Через це порушується викид крові в аорту і пацієнт скаржиться на задуху, загальну слабкість, болі, може навіть втрачати свідомість або ж у нього можуть виникати аритмії, що загрожують життю. До всього, дуже великий ризик виникнення в таких пацієнтів раптової смерті».

Василь Васильович схематично показує на екрані серце, пояснює, де шлуночки, як виглядає гіпертрофована стінка, аортальний клапан. Намагається пояснити не медичною термінологією, а простою, зрозумілою мовою: «Ось у цій ділянці серцевого м'яза в перетинці, яка надміру розрослася, під контролем ангіографа ми створюємо штучний інфаркт. За рахунок цього м'язова тканина заміняється сполучною тканиною і стінка (котра була розширена) звужується. Безпосередньо за рахунок цього звуження і зменшення об'єму перетинки в пацієнта зникають клінічні симптоми гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії. Тобто, пацієнт повертається до повноцінного життя». 

Звичайно, додає лікар, контроль за серцем після виконання операції обов’язковий, адже іноді можливі рецидиви хвороби. Проте хвилюватись не варто, адже можна так само повторити згадані мініінвазивні маніпуляції, та й пацієнт після них вже на третю добу перебуває в палаті, а за тиждень – спокійно їде додому. 

За кілька днів – на ногах 

Про свій стан після операції розповідає один із перших пацієнтів Василя Логойди мукачівець Юрій Кушнір. Каже, мав гіпертонічний криз, потім почалася задуха, на другий поверх піднімався з зупинкою. Після обстеження дізнався, що має розростання тканини в ділянці серці, що перешкоджає викиду крові в аорту. Захворювання рідкісне, операції роблять на відкритому серці в Києві, і то їх мало… «На щастя, сімейний лікар дав скерування в кардіоцентр, де саме Василь Васильович уперше виконав подібні операції й чекав на їхній результат. Ось зараз мені зробили операцію, причому навіть без загального наркозу, я чув усе, як робили. Зараз ось уже на ногах, відчуваю себе набагато краще».

З Юрієм Кушніром спілкуємося на п’яту добу після операції. Чоловік жваво ходить коридором, розказує про себе, свої відчуття, переживання. Каже, збирається вже додому. Має рекомендації від лікарів: місяць без навантажень, контроль за серцем. «Скажу вам, що я дуже задоволений – і не тільки операцією на серці, а й тим, який тут професійний та чудовий колектив! Повірте, як лікар я це можу оцінити!» – каже пан Юрій і додає, що не факт, що й витримав би у своєму віці операцію на відкритому серці в Києві, а тут, після мініінвазивного втручання, відчуває себе, ніби заново народився...     

 Операція, яку виконують на рівні наукових інститутів 

Подібні операції у багатьох країнах виконують уже протягом певного часу, але переважно роблять їх у великих інститутах, науково-дослідних центрах. В Україні подібні втручання здійснювали, як правило, в інституті серцево-судинної хірургії ім. Амосова.

«Сьогодні, у військовий час, коли існує небезпека переїздів по Україні й Київ весь час піддається російським бомбардуванням, виконання таких операцій в Ужгороді за тісної співпраці з кардіохірургами Інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова – просто порятунок, – розповідає Ірина Котлярова. – У  Закарпатському кардіоцентрі маємо гарне технічне обладнання для виконання подібних маніпуляцій, працює команда фахівців, котрі постійно навчаються, стажуються на базі Інституту, тобто, є все необхідне для того, щоб такі операції були виконані якісно і безпечно для наших пацієнтів». 

Загалом, констатують фахівці, якщо протягом року сотня пацієнтів звернулася до центру з подібною патологією, то це вже сотня врятованих життів. Половина тих випадків, які виявляють кардіологи, припадає на дитячий, юнацький вік – якраз на той час, коли діти активні, займаються спортом і навантажують себе. «Саме тому дуже важливо вкрай відповідально віднестися до обстеження серцево-судинної системи у юнаків та дівчат, особливо перед запланованими серйозними фізичними навантаженнями. Для того, щоб зрозуміти, є ризик чи немає, необхідно здійснити найпростіші обстеження – кардіограму, ехокардіоскопію, отримати консультацію кардіолога. Бо хоча ця патологія і не така й поширена, але вона є і часто має сумні наслідки», – пояснює Ірина Валеріївна.

Медичні реєстри говорять, що потреба у виконанні подібних маніпуляцій, які тепер роблять і в Закарпатському кардіоцентрі, є значною. І дуже добре, що надати таку необхідну, а головне – високопрофесійну! – допомогу можуть тепер і в Закарпатті – у  безпечному, спокійному регіоні.

Наталія Петерварі