«У пошуках витоку річки Ріка». Подорож Закарпаттям на гравійних велосипедах

Що тягне людей сідати на велосипед і проїжджати сотні і тисячі кілометрів? Що таке гравійний велосипед? Чому люди подорожують велосипедами по Закарпаттю? – розширена, емоційна відповідь показана у відео, – пише Varosh.

Гревел-фільм “У пошуках витоку річки Ріка” | Частина перша

Гревел-фільм “У пошуках витоку річки Ріка” | Частина друга

Проєкт

Ідея піднятися велосипедами на полонину, де бере початок річка Ріка, народилась в мене посеред ночі, а вже через два тижні приїхали з друзями з Києва до Майдана. Невеликий досвід фільмувати саме велосипедну подорож Карпатами без серйозної підготовки, у так званому режимі імпровізації, ми вже мали. Цього ж разу обрали точку старту – Хуст, декілька основних зупинок за маршрутом та фініш – полонину, що височіє над селом Присліп. Важливим було розділити подорож на два відрізки й, відповідно, на стільки ж знімальних днів. По-перше, це різне дорожнє покриття (або його відсутність взагалі), а по-друге, зовсім новий емоційний досвід, який отримують головні герої, адже основним завданням було не тільки вловити миттєве враження кожного велосипедиста, а й зафіксувати його так, аби не робити зайвих технічнічних пауз і зберегти динаміку в реальному часі. Документальний формат вимагає жертвувати часом на підготовку й створення художніх кадрів, однак дозволяє використовувати відео зі смартфонів кожного автора-учасника.

Із погодою пощастило. З одного боку ми розуміли, що під час зливи важко все фільмувати, а з іншого боку, дощ – це найкращий драматичний герой нашої подорожі.

Може, колись туризм та висока відвідуваність цих місць змусить місцевих розставити інші пріоритети, і вони почнуть піклуватися про зовнішність свого краю.

Команда

Минулого року – мені пощастило взяти участь в цьому дуже романтичному проекті. Це була не просто крута подорож, а можливість подивитись на Карпати іншими очима.

За два дні ми піднялись від жвавого Хуста до полонини, де гуляють лише вітер та “дикі мустанги”. І раптом, ці величні і суворі гори здались такими маленькими і вразливими, що захотілось кричати: “Люди! Бережіть Карпати! Це наші гори, наша краса. Не паплюжте її!”

Ігор Хижняк:

Минулого року – мені пощастило взяти участь в цьому дуже романтичному проекті. Це була не просто крута подорож, а можливість подивитись на Карпати іншими очима.

За два дні ми піднялись від жвавого Хуста до полонини, де гуляють лише вітер та “дикі мустанги”. І раптом, ці величні і суворі гори здались такими маленькими і вразливими, що захотілось кричати: “Люди! Бережіть Карпати! Це наші гори, наша краса. Не паплюжте її!”

Віктор Калатай:

Гори – це місце куди хочеться втікати від повсякденності. Коли дивлюся на вершини в димці, то так і хочеться бігти, їхати, дертися до неї. Інша моя любов то велосипед. І нема нічого кращого за поєднання цих двох пристрастей. На Закарпатті є багато нерозвіданих мною і багатьма велосипедних маршрутів. Хочеться щоб люди подорожували. Велосипед – ідеальний для цього транспорт. Так, він потребує спеціальних навиків, але то кожному під силу. Їдеш і насолоджуєшся видами, свіжим повітрям, звуками природи. А ще долаєш перешкоди, розвідуєш нові місця і помічаєш те що б ніколи не помітив їдучи на машині. У нас дуже гарна і різноманітна природа. Гори – моя особиста любов. Але ж, на жаль, ми самі її нищимо. Скільки сміття плаває в річках і лежить на березі, скільки вирублених дерев! Маю надію, що люди, нарешті, почнуть цінувати те, що мають, замість того, щоб нищити це заради миттєвої наживи, і потім знов жалітимуться, що в них щось там вкрали.

Лимон:

Я насправді не хотів нікуди їхати, просто мені дали гарний велосипед і я вирішив на ньому покататись.

Карпати – це моя слабкість з дитинства. Ще вперше коли батьки відправили мене в 10 років в санаторій “Карпати” закохався в гори. Як зараз пам’ятаю це дитяче захоплення, коли засинаєш в поїзді ще з лісостеповою картинкою у вікні, а зранку прокидаєшся, а за вікном гори-велетні, які закрили собою весь огляд, а ти не можеш ними налюбуватись. І це дитяче захоплення залишилось зі мною на все життя, яке я відчуваю під час кожної гірської подорожі. Гори – це магія, свобода і усамітнення. Ти завжди будеш почуватися вільно, хоч наодинці з природою та дикими тваринами протягом 10 днів, як у велопоході в 2018-му році, чи в компанії з трьома іншими дикими велосипедистами. Що з цього вийшло можна подивитись в нашому фільмі, і особливо проникнутись атмосферою гір у другій частині, де ми піднімаємось до витоку славнозвісної Ріки.

Артем Щербина:

Всю свою спортивну велокар’єру я їздив на шосейному велосипеді по гладкому асфальту і ніколи не звертав з дороги у бік бездоріжжя. І от минулого року мені запропонували покататися на гравійному велосипеді Карпатськими горами. Звичайно я не міг втратити такий шанс і одразу ж погодився. Побачити пригоди ніжного велосипедиста в екстремальних умовах, ви можете у другій серії нашого документального фільму.

Сергій Кіркіж, оператор:

Рік тому мені запропонували взяти участь у дуже цікавому проекті від Citron Production. Я давно мріяв зняти щось подібне, отже не вагаючись зголосився і… почалися пригоди! В країні пандемія і перший жорсткий карантин. Вводять обмеження за обмеженням. А в Карпатах «атмосфера». В кадрі четверо невгамовних ентузіастів на супервєлах. Знімали їх експедицію на все що здатне знімати, знімали з усього що рухалось і на що можна залізти. Вечорами милися зі шлангу не знімаючи одяг.

Тож не полінуйтеся, де б ви не були, на пляжі під сонечком або ховаєтесь на зупинці від зливи, переходьте за посиланням. Ці 45 хвилин вашого життя того варті.

Василь Рекіта, режисер:

Із погодою пощастило. З одного боку ми розуміли, що під час зливи важко все фільмувати, а з іншого боку, дощ – це найкращий драматичний герой нашої подорожі. Наприклад, протягом другого дня спочатку знімали на професійну техніку з додатковим захистом від дощу, однак чим вище піднімалися, тим гіршими ставали погодні умови, тому вирішили сховати орендоване обладнання в рюкзаки й перейти на запис відео зі смартфонів. Якщо на автомобільній дорозі ми мали зручний мікроавтобус, так звану “технічку”, то під час виїзду на Чорну Рипу, що майже 1300 метрів над рівнем моря, задля транспортування техніки на вершину гірського хребата були задіяні квадроцикл та мотоцикл. За кілька сотень до цілі дощ ущух і відкрилася неймовірна панорама Карпатських вершин – це дозволило нам підняти в повітря дрон, аби зафільмувати цю красу. Узагалі, усі кадри, відзняті на дрон, – це своєрідні перерви між дощем, коли нам просто пощастило.

Ця мандрівка для мене – чудова нагода популяризувати рідний край. Переконаний: Українські Карпати можуть стати меккою велотуризму в Україні. Єдина перешкода, що найбільше стримувала охочих кататися по Закарпаттю, – це погані дороги, однак за останні 5 років ми спостерігаємо позитивну тенденцію. Навіть на трасі Долина-Хуст, що показана у фільмі, уже другий рік ведуться капітальні ремонтні роботи, тож цей відрізок може стати одним із найпопулярніших маршрутів у Карпатах. 128 кілометрів – це три перевали, велика кількість спусків та підйомів, «правильний» градієнт, багато відрізків без населених пунктів, неймовірні панорами й найголовніше – мінімальна завантаженість великогабаритними вантажівками, що не можна сказати про трасу Київ-Чоп.

Проєкт «У пошуках витоку річки Ріка» створювався власними силами. Він став реальним завдяки ентузіазму, енергії та згуртованості всієї команди, а також підтримці багатьох небайдужих людей. Кожен перегляд, уподобання, коментар чи поширення допоможе туристичному Закарпаттю, зокрема й аматорському велоспорту України. Для нас, усієї команди, це буде не просто знаком підтримки, а й поштовхом для збільшення постановочного ресурсу й використання сучасних технічних прийомів заради цікавого контенту. Сподіваємося, що такий досвід подорожі Закарпаттям стане хорошим прикладом для багатьох.

Василь Рекіта, спеціально для Varosh

  Надіслати другу