РІЗДВЯНЕ СОНЦЕ ПІД ОЦИМ ВІЧНИМ МІСЯЦЕМ...
Блакить різдвяного неба пробивається крізь мішковину фіранок. Оте небо здається нестримно пекучим та крижаним одночасно. Не пам’ятаю такого сонячного Різдва, без снігу, солі, болота. Трішечки запорошене брудом ужгородських вулиць, а так чисте та прозоре. Вражаюче... я кожного ранку, кожного дня починаю життя спочатку і цей початок - неймовірний. Рік почався весною. Я чую весну. І так мені гарно! Тут вже ніхто не в праві стримати чи зупинити. Останні чотири дні зимових канікул мене будило сонечко, вдень річка посміхалася нехарактерними для січня зайчиками, а ввечері зорі моргали з чужої безодні. Краса навколо. Краса в мені.