Газу нашого видобутку з надлишком вистачає для покриття потреб населення

Відповідно тарифи на газ мають бути щонайменше в 2 рази меншими!

 

У п’ятницю на засіданні Рада коаліції ухвалила рішення щодо можливості коригування ставок комунальних тарифів. Це  рішення ухвалено за результатами аналітичної діяльності робочої групи, яка встановлювала обгрунтованність підвищення комунальних тарифів.
Нагадаємо, що у вівторок 19 травня під час засідання Верховної Ради лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко заявила, що парламентська робоча група, яка вивчала обґрунтованість підвищення комунальних тарифів, дійшла висновку, що тарифи на газ можуть бути в 2 рази меншими.
Пані Тимошенко серед іншого запевнила, що газу українського видобутку з надлишком вистачає для покриття потреб населення. Саме тому, власне, тарифи й можуть бути нижчими, ніж вони є на сьогодні. Відповідно, підвищення тарифів до нинішніх значень, за словами лідера "Батьківщини", було необгрунтованим.

У п’ятницю 15 травня, прем’єр А. Яценюк заявив у парламенті, що для того, аби зняти всі спекуляції з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості підвищення комунальних тарифів, їх має перевірити «Велика четвірка» - найбільші аудиторські компанії світу. Звичайно, не обов`язково, що вони - істина в останній інстанції, але якщо підвердять оцінки уряду, з точки зору підвищення довіри до дій Кабміну це буде плюс. Крім того, кілька тижнів тому, Нафтогаз оприлюднював свою версію розрахунків, чому тарифи на газ та опалення були підняті, причому суттєво. 

10 квітня під час виступу в парламенті глава Міненерго Володимир Демчишин розповідав, що загалом на рік населення в Україні споживає близько 21 млрд кубометрів газу: 14 млрд – безпосереднє споживання (йдеться про газові плити, котли тощо, - ред.), ще 6,8 млрд йде для теплокомуненерго, які забезпечують опалення, насамперед, багатоквартирних будинків. 
Сумарно ж в Україні за рік видобувається близько 19,5 млрд кубометрів газу (2,5-3 млрд втрачено через російську анексію Криму та «націоналізацію» окупантами «Чорноморнафтогазу»). Із вказаного обсягу 1,5 млрд кубометрів газу припадає на напівдержавну «Укрнафту». За словами В. Демчишина, підприємство мало б віддавати видобуте блакитне паливо для потреб населення. Поки воно цього не робить. Але ситуація може змінитися завдяки нещодавнім змінам до «акціонерного» законодавства, які дозволять державі в найближчі місяці змінити менеджмент на підприємстві (зараз він лояльний до міноритарних акціонерів, пов’язаних з групою «Приват»). Також В. Демчишин розповів, що на потреби населення йде 12,8 млрд кубометрів газу, які видобуває «Укргазвидобування» (дочірня структура «Нафтогазу»), а близько 9 млрд доводиться «купувати ззовні». Тому, власне, і є прив’язка до імпортних цін. 
Куди ж діваються ще біля 5,2 млрд кубометрів українського газу (19,5-1,5-12,8=5,2)? 
Як розповідав нещодавно в ефірі телеканалу «112» глава Нафтогазу А. Коболєв, цей газ видобувають приватні компанії, які не хочуть продавати державі енергоресурс для соцпотреб за заниженими (неринковими) тарифами. А чинне законодавство дозволяє їм реалізовувати блакитне паливо для промислових підприємств, які готові більше платити. 
За таких умов, здавалося б, найпростіше рішення – змусити приватні компанії продавати газ для держави. Водночас якщо бізнесу це буде економічно невигідно робити (не покриватиметься, наприклад, собівартість видобутку), це призведе до скорочення видобутку, від чого економіка, громадяни та держава можуть зрештою програти. 
У будь-якому газовому ринку потрібно рухатися до усунення суттєвої різниці в цінах на газ для населення й промислових споживачів, їх врівноваження. Для чого це потрібно? 
По-перше, щоб зменшити корупцію в цій сфері. Зокрема, щоб газ не «списувався», як для населення, а насправді йшов на потреби промисловості, завдяки чому чиновники і великий бізнес заробляли щорічно мільярди (якщо не десятки мільярдів). 
По-друге, щоб скоротити дефіцит держбюджету, який виникав у минулі роки дотацій для «Нафтогазу». Оскільки він покривався, насамперед, за рахунок незабезпеченої емісії гривні (НБУ монетизовував держоблігації, які випускав уряд), заощадження населення на занижених тарифах насправді було досить умовним, оскільки ця ж таки емісія в 2014-2015 рр. стала ключовим чинником для надпотужної девальвації гривні (долар здорожчав в Україні утричі) та розкручування інфляції вже майже до 50%, які, по суті, з надлишком з’їли заощаджені громадянами кошти. Тобто хочеш не хочеш, а ринкову вартість сплатити все одно доведеться. Рано чи пізно. Вже не кажучи, що коли виникає фінансово-економічна криза, як зараз, доводиться фактично ще й переплачувати. Безкоштовний сир лише в мишоловці. 
Непрозорість роботи того ж таки «Нафтогазу», як мінімум, в минулі роки дозволяла «слугам народу» й наближеним до них бізнесам висмоктувати соки з держпідприємства, продаючи йому, наприклад, товари й послуги за завищеними цінами. Що серед іншого мало наслідком заганяння НАКу в боргову кабалу (це ж стосується і держави в цілому). Більш ніж не виключено, що настільки різке зростання комунальних тарифів зумовлене в т.ч. намаганням закрити старі діри у фінансовому балансі. 
Про це в уряді говорять дуже й дуже мало (щоб не сказати, що фактично взагалі не говорять), акцентуючись лише на потребі забезпечення ринкових тарифів, виконання відповідних вимог МВФ. А це лише знижує довіру до дій влади та посилює в людей відчуття несправедливості від того, що відбувається. 
Щоб змінити ситуацію, потрібно не просто системно пояснювати про потребу переходу до ринкового тарифоутворення (ще раз – це об’єктивна необхідність), але й притягати до відповідальності конкретних людей, які розкрадали «Нафтогаз» і держбюджет

 

24 травня 2015р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів