Церковна флористика по-закарпатськи: квіткове оздоблення Божого храму (ФОТО)

Чимало людей з великого шанування ставлять поруч ікон різноманітні квіти. Однак є люди, для яких виготовлення квіткових композицій для храмів стало важливою справою у їхньому житті. Флорист Вікторія Лесько родом з Виноградова, наразі проживає в Іршаві, займається церковною флористикою близько трьох років. Спеціально цьому не навчалася, оскільки здобути певні знання з цієї справи наразі ніде. За час роботи у квітковому магазині дівчина  дійшла до висновку, що людина, яка створює квіткові композиції та церковний флорист – зовсім різні речі.   

«Бажання займатись цією справою було, мабуть, із самого дитинства, коли ми ще з мамою приходили до храму. Дивлячись на ікони я завжди думала, де б можна почепити певну квітку. А також старалася прикрашати домашні ікони. Одного разу, побачивши прикрашену ікону в одному з храмів Ужгорода у мене з’явилося бажання зробити подібне і у нашій церкві», - розповідає Вікторія.

Пригадує, першою роботою була верхівка з квітів для ікони, яку придбали для монастиря у с. Осій-Кам’янка Іршавського району. Протягом року дівчина виготовляла роботи тільки для храму Виноградова, який відвідувала. Каже: дуже допомогла підтримка настоятеля, який із радістю заохочував створювати роботи з квітів. «Із самого початку, десь близько року ніхто з рідних не знав про те, що я займаюсь флористикою. Тепер сприймають нормально, враховуючи навіть те, що перед святами я зайнята. Чоловік підтримує, бо знає, що квіти – це, можна сказати, моє життя».

Квіткові композиції особливо важливі під час церковних свят, коли на аналой ставиться головна ікона свята. Флорист зауважує, що є храми, які перед святами постійно роблять замовлення на прикрашення, і усе частіше, не тільки ікони, а й церковної утварі: панікадила, літійниці. «Я намагаюся підібрати квіти по чину свята, до прикладу якщо свято на честь Богородиці, то стараюсь, аби не було червоних квітів. На Різдво Христове усі замовлення були у білій кольоровій гамі, тож тоді доводиться робити так, аби не було однакових робіт. Звичайно, є певна схожість, однак двох однакових робіт не буває», - зазначає дівчина.  

- Найзручніше прикрашати ікони безпосередньо у храмі, ніж виготовляти замовлення вдома, оскільки можна врахувати усі нюанси та можливості. Перед святами бувають і навантаження, коли в один день потрібно прикрасити декілька храмів. Тому подеколи доводиться прикрашати певні храми заздалегідь, на кілька днів раніше. Буває так, що прикрашаю храм один-два дні, і за той час який працюю можу навіть не їсти. Настільки віддаєшся роботі, що тобі нічого не треба.

За словами дівчини, кінцеве рішення щодо вигляду роботи приймає настоятель храму. «Реакція священика на остаточний вигляд буває різною. Завжди цікаво, що він відчуває під час завершення. У будь-якому разі хочеться йому догодити. Звичайно, головна мета – догодити Богові, а не священику чи прихожанам. Усе ж рідко хто говорить, що не гарно, священики ніколи не критикують, хіба можуть зауважити, що чогось не вистачає. У процесі роботи я дивлюся на їхню реакцію і коли в кінці бачу, що в їхніх очах з’являється блиск, то знаю, що ми на правильному шляху».

Одне з особливих церковних Таїнств – вінчання, для якого квіти також дуже важливі. Однак Вікторія зізнається, замовлень для церемоній вінчань у неї поки що було декілька, оскільки ще не усі в нашому краї знають про її послуги. 

Дівчина зауважує, що на тепер ще не усі люди звикли до професійного прикрашання храмів, багато хто дивується. Однак вона знаючи мету своєї благородної справи, незважаючи на труднощі, продовжує створювати красу для слави Божої. Особливо трепетними, як зізнається Вікторія, є моменти коли прикрашає храми, де має відбутися архієрейське богослужіння. 

«Займаюсь цією справою тому, що люблю. Чим далі, тим більше хочеться створювати, вдосконалюватися, придумувати щось. Я дуже рідко маю в голові картину як має виглядати квіткова композиція. Здебільшого приходжу до храму, священик благословляє і далі уже як вийде. Приблизно я знаю, якою хочу бачити роботу, а далі усе відбувається за волею Божою.

Хтось п’є заспокійливе через нерви, а у мене який би не був стрес чи погана подія в житті, якщо є замовлення для прикрашення храму, то настільки забуваю про усе, відключаюся, що це і є для мене найосновнішим заспокійливим.

Усі роботи близькі до серця. Бувають випадки, коли за якісь замовлення дуже страшно братися, іноді бувало, що усю ніч не спала, переживала. Але я ніколи не кажу священику, що не зроблю щось. Бог так дає, що за молитвами священика усе вдається. Я дуже хочу займатися цією справою й надалі».

Ольга Палош для Uzhgorod.net.ua

 

02 березня 2015р. -->