Ірина Гармасій: Жінка квітне від любові

Цієї п’ятниці, 21 листопада, на самого Михайла відома тележурналістка, митець, громадський та політичний діяч і просто прекрасна жінка – Ірина Гармасій святкує свій піввіковий ювілей.

 

 

Спілкуючись з Іриною Михайлівною, відкриваю для себе нові грані цієї непересічної особистості, її творчої спадщини та яскравого й насиченого життєвого шляху, класичної «бандерівки» за покликом серця й душі…

 

  • Пані Ірино, який секрет Вашого успіху чудової зовнішності?

 

Врода – від матері. З цього приводу вона завжди мала бойківську приказку: «Не родися краснов, а родися щаснов». А загалом, нічого особливого – постійний рух. Щоб в душі завжди було світло любові до людей, до тої справи, яку робиш. Я дуже щира у всьому, що роблю в житті. Тому в моєму серці немає місця для зла, ненависті, того, що створює дисгармонію в душі. Також вважаю, що найбільший секрет жіночності – любов. Саме від неї жінка квітне.

  • Як довго Ви у політиці і що спонукало туди піти?

Є дуже влучний вислів : «Якщо ти не цікавишся політикою, то вона зацікавиться тобою». Так сталося і зі мною. Я надто довго не цікавилася політикою. Коли твоя робота втрачає будь-який сенс життя, ти розумієш, що треба ставати на шлях змін, а значить – до боротьби. Так сталося за режиму Януковича, тому і відбулася Революції Гідності, учасницею якої була і я. Насправді бути політиком – надто відповідальна справа. Явища, які відбуваються в політичній системі України, не якісні. Будівництво держави – це органічний процес перетворень, а не бізнес-проект окремої групи людей, які мають на меті будь-що прийти до влади без принципів українськості.

  • Хто для Вас є авторитетом?

Мої батьки, які навчили мене чесно жити, поважати людей, дбати про родовід та державу. Поважаю будь-яку думку, яка є корисною для мене і суспільства. Імпоную рішучим людям. Зізнаюся: не терплю елементарного невігластва.

  • Як познайомилися зі своїм чоловіком і що важливого почерпнули із сімейного життя?

Були студентами – разом навчалися у Львівському поліграфічному технікумі. Життя випробовувало нашу любов, але ми вистояли. Сім’я – це рятівне коло, острів свободи, де кожен реалізовує своє право і допомагає іншому. Завдяки підтримці своєї сім’ї я маю можливість активно працювати над улюбленим. Чоловік підтримує мою свободу творчості, а діти, які теж мають творчу вдачу, допомагають.

  • Що є оберегом Вашого родинного затишку та злагоди?

Дотримання традицій, успадкованих від батьків, їхні символи. Я зберігаю бойківську писанку, яка освячувалася понад тридцять років, спершу мамою, а далі я продовжила родинне. Завжди нагадую дітям, що обереги в домі – духовний захист.

  • Якими принципами керуєтеся у телевізійній роботі, а якими – в сімейному колі?

На роботі – професійності та відповідальності, бо телевізійна праця колективна. Вдома – пріоритетами членів сім’ї.  Завжди є щось первинне, задля чого іншим членам сім ’ ї треба поступитися і допомогти.

  • Ви родом з тих місць, де рідну мову прививали з материнським молоком любити та плекати… Розкажіть про своє коріння, творчих предків та про що мріяли з дитинства?

Наш рід по батьковій лінії бере початок з автентичних Опришків, села Солук (Грабівці) на Стрийщині. Іван Франко залишив такі записи в етнографічних дослідженнях, який третину свого фольклору записав на Стрийському Підгір’ї. Я походжу з традиціного українського роду, який не оминуло лихо ХХ століття. Мій дід, Петро Опришко загинув у Сибірі 1947 року. Його перемололи жорна сталінського режиму, так само як і дідову рідну сестру Анастасію Уляк, яка з юних л і т була зв’язковою ОУН-УПА. Загинула на лісоповалі в Тайшеті Іркутської області. Але ми, нащадки, не озлобилися, не втратили почуття гідності за український рід і державу. Моя мати у піснях викохала Україну, бо інших можливостей не мала за тоталітарного режиму, який жорстоко пройшовся по нашому родоводу . Мій батько в одинадцять років став напівсиротою, мав доросле дитинство. А мати привила любов до України шістьом дітям, а це, вважаю, її велика місія. Нині я, як і мільйони моїх побратимів, прагнемо завершити справу, розпочату попередниками. Ніхто за українців не збудує державу. А тільки ми самі важкою працею можемо здобути перемогу. Наша місія оборони незавершена, тому на Сході триває війна…

Здібних людей у нашому роді не бракувало. Дід Іван Уляк був пластуном, знав історію України напам’ять у датах, що очевидно передалося й мені. Його донька, а моя мати Анна Опришко мала феноменальну пам'ять до слова і пісні , Певно на мені лежить місія їх продовження, що здійснюю в журналістській діяльності та власній творчості . Я найбільше щаслива з того, що зуміла перенести мамин пісенний талант в духовний вимір. Зафіксувала її спадщину для народу у збірнику «Пісня – то моє життя», над яким ми з фольклористом Іваном Хлантою працювали десять років. Щодо мрій? Завжди про щось мрієш, але я більше опираюся на інтуїцію. Думаю, я не мрійниця. Виросла в багатодітній сім’ї, а в таких, як відомо, діти змалку привчаються до праці, мають свої обов’язки і свято їх виконують.

  • Чим вирізнялися з-поміж інших однолітків, були лідером вже змалку?

Так, серед інших талантів я маю і лідерський. Завжди вирізнялася комунікабельністю, організаційними здібностями, творчою натурою. Я з дитинства гуртувала навколо себе, мені довіряли і за мною йшли. Так і зараз в житті, тільки пріоритети інші і завдання складніші.

  • Які риси характеру допомагають Вам у житті?

Доброзичливість, цілеспрямованість, відданість і справедливість.

  • Чи можливо сьогодні стояти осторонь подій у країні, і що може зробити звичайна жінка? 
  • Теоретично неможливо, але насправді, упевнена, багато людей байдужі до змін. Небайдужі знаходять собі справу – громадську, волонтерську чи іншу і роблять щось корисне. Жінка моє багато якостей, щоб спонукати до змін, яких так потребує наша держава. Морально підтримати, любов ’ю запалити іскру віри, має терпіння вперто іти до мети.
  • Яку мету ставите на майбутні 50 років?

Виховати покоління, яке збудують справедливу Українську державу.

Дякую гарно за відвертість, пані Ірино. Залишайтесь і надалі такою активною, принциповою та, водночас,  дивовижною Жінкою. Хай Господь Вам дарує щасливі літа в радості та любові.

Розмовляла Вікторія Сенгетовська

Фото люб’язно надані ювіляркою.

 

21 листопада 2014р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів